Екологічна катастрофа – це не завжди втручання ззовні, на яке можна перекласти відповідальність, особливо за умов війни. Далі на kharkiv.name.
Наш регіон, попри те, що зазнає великих пошкоджень через бойові дії з боку росії, так само має багато проблем внутрішніх, які сприяють погіршенню екологічної ситуації.
Тим містянам, що стурбовані становищем довкілля, байдуже, які постаті стали причиною катастрофи. Оскільки панівний досвід екоактивістів, як правило, вчить їх тому, що зміни або залежать лише від них, або й зовсім непіддатливі редагуванню.
Різноманіття харківської спільноти, що веде боротьбу задля збереження довкілля, свідчить про високу залученість нашого міста, його рішучість протистояти спробам придушення природи з боку влади – у чому би та не втілювалась.
Одним із представників, що чинить опір знищенню середовища Харківщини, є волонтер, екоактивіст Артем Приходько, який також є організатором таких проєктів, як: “Чисті Уди”, “Trash Killer”, “Мокрий Жихор”, “Людям від Людей”.
Без перебільшення можна сказати, що його фігура уособлює голос природи нашого міста, що не тільки викриває трагічність екологічної ситуації в регіоні, але і бере безпосередню участь у тому, щоб її подолати.
Професійне катування насаджень комунальниками
Одну з провідних проблем, що так турбує Артема Приходька, кожен харків’янин бачить неозброєним оком, блукаючи вулицями міста. Полягає вона у вирубці дерев.
Спосіб, у який та здійснюється, досить варіативний. Так, зелені насадження знищуються внаслідок неправильного кронування, укладання бруківкою ділянок землі, або асфальтування лунки для стовбура. Через перелічені дії дерева втрачають спроможність протистояти агресивному середовищу, і згодом вмирають.
Для Артема це стає чи не найболючішою темою, оскільки Харків, на його думку, є з-поміж інших українських міст “лідером” у вбивстві дерев.
Зрізання гілок та крони ще не є проблемою, втім, кронування по-харківськи – це, як демонструє Артем, кронування завжди брутальне. Низка термінів, яка застосовується для опису цієї процедури – “омолоджуюча обрізка”, “позбавлення аварійності”, “оновлення” – насправді описує одне – відверте катування дерев, що, зрештою, призводить до їхньої загибелі.
Парадоксально, але кронування, яке має використовуватись лише у випадку хвороби дерева, охоплює значну частину цілком здорових місцевих насаджень. Втім, дії комунальників сприяють погіршенню, а воно, своєю чергою, стає вагомою підставою повністю прибрати доказ свого порушення – наче дерева тут раніше і зовсім не існувало.
Таке зникнення, однак, може тягнутись і роками. Відомою сенсацією для багатьох місцевих екоактивістів стало кронування дерев у квітні 2021 року, за яку був відповідальний фітнес-центр “AMD”, біля котрого ті росли. Після зрізання крони дерева довгий час стояли “голими”, без листя. У 2023 їх повністю спиляли.
Обличчя міста, що на перший погляд дуже стурбовано екологічною ситуацією, сповнено фальшем для Артема. Він бачить абсурд скрізь: навіть фітнес-клуб, ідейним підґрунтям якого слугує оздоровлення людей, знищує те, що допомагає поглинати пил та вуличні гази.
Дерева як легені міста
Вже розглянуті дії не можуть не обурювати Артема, оскільки втрата дерева для нього автоматично означає низку інших втрат. Так, екоактивіст у своїх соцмережах наголошує на користі зелених насаджень одразу в декількох аспектах.
Головним чином, наявність дерев – це висока якість повітря. Простий принцип, що полягає в поглинанні вуглекислого газу рослинами, призводить до зменшення забруднення міста, яким ми дихаємо.
Однак дерева вбирають також і дощову воду – окрім зрозумілого комфорту пересування вулицями під час зливи, вони зменшують навантаження систем водовідведення.
Досить очевидним для Артема є й інший наслідок збереження насаджень – а саме, зниження шуму, що супроводжує зони інтенсивного дорожнього руху. Із сумною іронією тут можна зауважити, що дерева на даних ділянках чи не найбільше страждають від рук комунальників.
Без перебільшення було сказано, що харківський екоактивіст уособлює голос природи регіону – він піклується не тільки про подібних до себе мешканців, але й тих, хто висловитись не може. Саме тому знищення дерева Артем сприймає як знищення дому безлічі птахів. У такий спосіб вирубка насаджень перетворюється на боротьбу проти природи одразу декількох її проявів.
Кінець-кінцем, екоактивіст вбачає в деревах естетичне оформлення міста, що допомагає збалансувати вигляд індустріального пейзажу. Це опосередковано покращує загальний настрій містян та знижує стресове навантаження, впевнений Артем.
Харківський екоактивіст дзвонить в усі дзвони, і, авжеж, однією зі складових боротьби стає звернення до офіційних місцевих структур, і не тільки.
Артем, таким чином, 4 рази намагається розмістити петицію на сайті міськраді, яку жодного разу не приймають. Він іде ще далі – бере участь у зустрічі з представниками комунальних підприємств, подає скаргу до Державної екологічної інспекції міста, а згодом і до київської. Жодна дія не дає результату.
Нафтова пляма завдовжки усіх річок міста
З початком повномасштабного вторгнення збереження довкілля, до якого долучається Артем, набуває багатогранного вектора. Так, він збирає кошти на забезпечення їжею жителів як нашого регіону, так і міст Донеччини. Безпосередня екологічна ситуація Харкова, безумовно, дуже сильно загострюється. Однак увага Артема, що охоплює локальні катастрофи, штовхає його до невтішних розмислів. Джерелом регіональних проблем, як він бачить, слугує й внутрішня політика.
9 лютого 2024 року ворожий дрон влучає в резервуар, у якому зберігалось понад 3 мільйони літри нафтопродуктів. У результаті вибуху ті рівномірно розподіляються всіма річками Харкова: плями нафти виявляють у Немишлі, Харкові, Лопані, Удах, та Сіверському Дінці. Екологічна катастрофа стає наймасштабнішою за всі часи існування людини на Харківщині.
Попри встановлення нових сорбуючих бонів, що стрімко знижують кількість нафтопродуктів у воді, виявляється інша складність. За неї Артем відчуває персональну відповідальність – а саме, за загибель риб, птахів, та інших тварин, що мешкають у воді. Екоактивіст долучається до порятунку качок, що зіткнулись із численними проблемами через отруєння нафтопродуктами. Факт наявності тих, які вижили після витоку, обнадіює чоловіка – саме тому він з особливою наполегливістю виборює життя кожної.
Симптоми качок різняться, втім, усі вони мають високий ступінь тяжкості. Кон’юнктивіт через потрапляння в очі нафтопродуктів, васкуліт та початкова стадія некротизації перетинок на лапах, здригання головою – проблеми, з якими харківський активіст звертається до ветеринарної клініки “Центр Вет”.
Відлуння “радянщини”
Отруєння води в регіоні, втім, не завжди спровоковано бойовими діями з боку росії, і Артему це чудово відомо. Чоловік зауважує, зокрема, на витоках нафтопродуктів із труб у річку Лопань. Вантаж відповідальності за це, на думку екоактивіста, не відчувають відповідні органи, хоча він цілком покладений на їхні плечі. Тут навіть не потрібен зовнішній ворог – для Артема ясно, наскільки глибоко просочились радянське ставлення та корупція в кабінети даних структур. Після численних звернень до інспекцій він усвідомлює, що має лише один шлях – виправляти стан довкілля власноруч, наскільки це дозволяє йому власна сила, та сила всіх інших небайдужих харків’ян, що беруть з Артема приклад.