Однією з найбільших техногенних катастроф на Харківщині стала Операція «Факел», яка відбулася 9 липня 1972 року. Поблизу села Хрестище стався масштабний неконтрольований викид газу з аномальним тиском у 400 атмосфер. Щоб зупинити аварію, радянське керівництво ухвалило рішення здійснити перший в Україні підземний ядерний вибух потужністю 3,8 кілотонни. Як наслідок, експеримент повністю провалився. Порода не закрила свердловину, а радіоактивна хмара вирвалася на поверхню, завдавши шкоди здоров’ю місцевих жителів і екології. Далі на kharkiv.name.
Аварія на Західно-Хрестищенському газоконденсатному родовищі
У 1960-х роках проводилися дослідження Машівсько-Шебелинського газоносного району. У 1968 році було відкрито Західно-Хрестищенське газоконденсатне родовище, яке мало великі обсяги газу, проте з його видобуванням були складнощі. У свердловинах був аномально високий тиск у 400 атмосфер.
Під час буріння родовища на свердловині № 35 біля села Хрестище стався потужний неконтрольований викид газу. За однією з версій, робітники самі підпалили газовий фонтан, оскільки цього вимагали протоколи безпеки при подібних аваріях у СРСР. За іншою версією, газ загорівся сам під час аварії.
Звичайними методами ліквідувати аварійний викид не вдалося. Довкола свердловини почало утворюватися провалля, в яке впали й загинули кілька робітників свердловини, а згодом поступово провалилося все обладнання. Газовий фонтан горів протягом року, створюючи небезпеку для працівників інших родовищ, навколишніх населених пунктів, а також спричиняючи втрату великого об’єму газу.
Радянські фахівці розглядали різні способи припинення аварії. Зрештою було вирішено використати метод, який уже застосовували в СРСР для ліквідації подібних випадків: підземний ядерний вибух, який отримав назву “Операція «Факел»”. Ідея полягала в тому, щоб за допомогою вибуху деформувати породи навколо аварійної свердловини та перекрити канал, через який виходив газ.
Промислові ядерні вибухи в СРСР
Операція «Факел» була частиною масштабнішої радянської програми використання ядерних вибухів у цивільних цілях. У СРСР існувала концепція так званих «мирних ядерних вибухів». Їх планували використовувати для видобування корисних копалин, прокладання каналів, створення штучних озер і ліквідації аварій на свердловинах.
Для радянського керівництва ядерна технологія стала інструментом не лише військової могутності, а й вирішення господарських завдань. Проте досвід таких експериментів показав, що використання ядерних вибухів у цивільній сфері супроводжувалося серйозними екологічними та санітарними ризиками.
Операція «Факел» стала одним із прикладів того, наскільки небезпечними могли бути подібні експерименти, особливо коли їх проводили поблизу населених пунктів і в умовах секретності.
Засекречена Операція «Факел» і експеримент вчених
Підготовка проєкту тривала близько чотирьох місяців. Рішення про проведення операції вимагало дозволу найвищого радянського керівництва. Вчені УРСР виступали проти цього методу, оскільки він був небезпечним для людей і екології, а також, тому що існував інший безпечніший метод гасіння аварійних свердловин. Але вчені з РРФСР виступали за закриття свердловини ядерним вибухом і проведення досліджень під час нього.
Для проведення вибуху неподалік аварійної свердловини пробурили спеціальну похилу свердловину. На глибині близько 2,5 кілометра розмістили ядерний заряд. Його потужність становила 3,8 кілотонни.
Крім безпосереднього перекриття витоку газу, вчені також провели експеримент. На різних відстанях від родовища розмістили свійських тварин: кіз, курей і вулики з бджолами для перевірки впливу на них підземного ядерного вибуху.
Операцію проводили в умовах суворої секретності. Безпосередньо перед його проведенням людей евакуювали на безпечнішу відстань у поля співробітники КДБ і МВС з РРФСР, однак про те, що йдеться саме про ядерний вибух, мешканців не попереджали. Усі співробітники, які брали участь в операції підписали документи про нерозголошення на 15 років, а сама операція була суворо засекречена.
Ядерний вибух, який не допоміг і ліквідація аварії іншими методами
Вибух, який стався 9 липня 1972 року поблизу села Хрестище на Харківщині, увійшов в історію як перший в Україні промисловий ядерний вибух. За спогадами очевидців, відразу після нього газовий факел припинив палати на кілька десятків секунд, після чого поновився. Хоча на території СРСР вже були успішні застосування подібного методу для зупинки неконтрольованого витоку газу, на Харківщині задум не спрацював. Вибух не зміг перекрити аварійну свердловину, а сама операція призвела до радіоактивного забруднення території. Газовий фонтан довелося ліквідовувати іншими методами.
Окрім того, вибух спричинив вихід радіоактивних речовин за межі підземної зони. Частина радіоактивних речовин потрапила в навколишнє середовище. Наслідки виявилися особливо небезпечними через близькість населених пунктів.
Після невдалої операції, газ вирішили перекрити іншим методом, який також часто використовували в подібних випадках. Навколо свердловини за допомогою бульдозерів викопали котлован. До родовища зробили бічні тунелі, в які закачували спеціальні розчини, внаслідок чого факел згас. Пошкоджену трубу замінили на нову, це дозволило припинити викид газу зі свердловини, після чого вона була закрита.
Наслідки операції: радіаційна небезпека для населення Харківщини
Однією з найбільших проблем операції була її близькість до населених пунктів. Село Першотравневе, нині Мирне, розташоване від місця проведення вибуху менш ніж за кілометр, а Хрестище та інші сусідні села — на відстані кількох кілометрів. За спогадами очевидців, людей перед вибухом евакуювали, але за пів години після вибуху дозволили повернутися до населених пунктів.
Потужність вибуху була відносно невеликою порівняно з ядерними випробуваннями, які проводилися на радянських полігонах. Проте навіть такий заряд виявився достатнім, щоб спричинити серйозні наслідки для навколишньої території. Тварини та бджоли, яких використовували для експерименту, загинули. Після вибуху в навколишніх населених пунктах були пошкоджені вікна та інколи стіни будівель, а радіоактивне забруднення поширилося за межі безпосередньої зони вибуху. Мешканці населених пунктів, розташованих довкола вибуху, не знали, що територія забруднена радіацією, тому використовували воду з криниць і споживали овочі з власних городів, потенційно отримуючи опромінення.
Радіаційний фон на Харківщині після розпаду СРСР
У радянський період було неможливо відкрито говорити про те, що на Харківщині було здійснено ядерний вибух. Точні масштаби радіаційного впливу нині неможливо встановити. Значна частина документації щодо радянських промислових ядерних вибухів нині перебуває в Росії й залишається засекреченою.
У 2010-х роках довкола населених пунктів, постраждалих від вибуху, збирали проби ґрунту. Там були знайдені ознаки розпаду радіоактивних елементів. Це вказувало на те, що в минулому території були забруднені радіацією, проте на час досліджень радіаційний фон у селах вже відповідав нормі.
Джерела:
