Кожен харків’янин впевнений, що наше місто є найкращим у світі. У ньому є все для комфортного проживання, всебічного розвитку та приємного проведення дозвілля. Харків відомий не тільки як промисловий та освітній центр країни, а і як чисте та зелене місто. Далі на kharkiv.name.
Важливою частиною міської інфраструктури є громадські вбиральні. Історія їхнього розвитку демонструє, як змінювалося місто і як відбувались процеси урбанізації. Перші рішення були примітивними. Але в наш час громадські вбиральні Харкова стали сучасними просторами, які облаштовані з урахуванням потреб мешканців міста та туристів.
Поява громадських вбиралень
У період Середньовіччя питання санітарії було болючим. У селах будували прості конструкції з ями та дошок. У великих містах туалети являли собою ями, вбудовані у товщу стін замків, по яких нечистоти потрапляли у викопаний для цього рів. Через накопичення відходів, відсутність централізованої каналізації та небажання багатьох дотримуватись норм санітарії, люди стикалися з катастрофічними наслідками. До них відносились зараження води та їжі, наявність паразитів, масові захворювання, зокрема масштабні епідемії.
Ситуація кардинально змінилась тільки у 19 столітті. У 1851 році у Лондоні була запроваджена перша у світі система міської каналізації. Згодом публічні туалети почали з’являтися в інших великих містах Європи.
На кінець 19 – початок 20 століття припав період активного розвитку Харкова, як адміністративного та освітнього центру. Але відсутність повноцінної каналізації та забруднення водойм призвели до загострення санітарних проблем у місті. Міська влада почала втілювати тенденції європейських міст. На початку 20 століття з’явились перші громадські вбиральні у Харкові. Вони були досить простими – це були споруди з вигрібними ямами без належного очищення. Вбиральні виконували лише базову функцію і не відповідали сучасним санітарним нормам. Але їх поява стала важливим кроком у розвитку міської інфраструктури.
Радянський та пострадянський період
Масове будівництво громадських вбиралень у Харкові спостерігалося під час процесу індустріалізації, що розпочалася у СРСР наприкінці 1920-х років. У місті будували заводи, навчальні та культурні заклади, ринки та вокзали, а також облаштовували парки та місця для відпочинку. Архітектори заздалегідь планували будівництво громадських туалетів у місцях загального користування. Попри масове будівництво, якість таких об’єктів часто була низькою. У багатьох випадках спостерігалася нестача туалетів, поганий санітарний стан і відсутність елементарних зручностей. Часто вони були платними, мали примітивне облаштування та недостатнє обслуговування.
Після здобуття Україною незалежності у 1991 році система громадських вбиралень зазнала кризи. Через економічні труднощі та нестачу фінансування багато об’єктів були закриті. У тих, що залишились працювати, не проводилися ремонти, тож будівлі руйнувалися. Водночас утримання таких об’єктів стало надто дорогим для місцевих бюджетів, що призвело до поступового скорочення їх кількості. У цей період також поширилася практика приватизації громадських вбиралень, але це не рятувало ситуацію.
Сучасні зміни та нові стандарти комфорту
У 21 столітті підхід до облаштування громадських вбиралень у Харкові значно змінився. Сучасні вбиральні проєктуються з урахуванням європейських стандартів гігієни, безпеки та зручності. У місті почали з’являтися нові або реконструйовані громадські туалети, оснащені водопостачанням, системами автоматичного очищення, вентиляцією та засобами гігієни.
Особлива увага приділяється інклюзивності. Громадські вбиральні облаштовуються для людей з інвалідністю, батьків із дітьми та інших маломобільних груп населення. Харків’янки, які мають маленьких дітей, зазначають, що у деяких вбиральнях облаштовані куточки, де можна змінити підгузок. Це робить прогулянки на свіжому повітрі ще комфортнішими та доступнішими.
Змінюється також і зовнішній вигляд громадських вбиралень. Вони стають більш естетичними, вписуються у міський простір і не псують вигляд вулиць чи парків. Звичайно, проблема доступності вбиралень ще залишається актуальною. Більшість таких об’єктів розташовані у центральному районі міста. У парках та інших громадських місцях спальних районів часто зустрічаються старі вбиральні. Вони потребують капітального ремонту або повної реконструкції.
Як харківський туалет визнали найкращим в Україні?
У 2020 році громадська вбиральня, що розташована у Центральному парку, отримала ряд відзнак та нагород. Вона стала призером одразу у двох номінаціях: Інклюзивний туалет та Громадські вбиральні. Конкурс проводився за ініціативою Музею історії туалетів.
Вбиральня у Центральному парку вирізняється комфортом для відвідувачів. Тут є окремі кімнати, зокрема для годування дітей. У кожній з них розташовано пеленальний столик, крісло та дитячі засоби гігієни. Відвідувачі відмічають також приємну музику і чистоту. До того ж дизайн будівлі гармонійно вписується в інтер’єр самого парку. Взимку її прикрашають ілюмінацією, а влітку навколо вбиральні облаштовують клумби та зелені газони.