У Харківській області та в самому місті, а точніше – в зоопарку, завжди багато хижих птахів. Їх витончена зовнішність, краса та характер завжди будуть виступати магнітом для очей людини. Але майже завжди у природі та у сільському господарстві їх поведінку дано зрозуміти далеко не кожному. Їх і бояться, і протистоять їм, намагаючись захистити свійських тварин і птахів. Бо навіть зараз, коли зараз ви читаєте цей текст, деякі тварини й птахи насторожені, бо ось-ось може з’явитися той, який з’являється раптово, як привид, пише kharkiv.name. Яструб-тювік – про нього й піде мова, де ми поставимо крапку у питанні, хто ж він для людини насправді: антигерой чи рейдер?
Ніндзя-фантом-«підкаблучник»
На сьогодення, тювік – найбільший у світі яструб. Його зріст 60 сантиметрів, а розмах крил до 120 сантиметрів. Вага самиці сягає до майже 2 кілограмів. Бурштинові очі дозволяють тювіку бачити абсолютно все, що потрапляє в діапазон його зору до 6 метрів. В його очах наче захований бінокль: тювік може розпізнавати невеликі об’єкти на великій відстані, завдяки чому, око тювіка приблизно на 6-8 разів потужніше за око людини. Його пір’я вдало справляється і зі спекою, і з холодом, тому тювік майже завжди дотримується осідлості.
Слід зазначити, що відколи тювіки знаходять пару, то самці залишаються вірними назавжди. Харківські орнітологи помічали за спостереженнями, що в тювіків панує матріархат, бо самиця, завдяки своїм розмірам, ніколи не покидає гніздо, в той час як самець за один день в пошуках їжі, здатен пролетіти близько 60 кілометрів туди й назад. І навіть після смерті самиці, самець власноруч піклується про пташенят, і ніколи не зверне увагу на іншу самицю.
Оскільки тювік мешкає переважно в густому лісовому масиві, літати він вміє, як ніхто інший. Він використовує ліс як прикриття, аби зайняти вдалу позицію, і у шаленій швидкості нанести удар. З молодого віку тювік розвиває швидкість до 98 кілометрів на годину, тоді як же він нікуди не врізається? Можливо, що у крилах, а його хвіст – не тільки руль, але й гальмо. Завдяки йому, птах може плавно маневрувати між густими деревами та у підлісках. І тому у місті для нього не дуже комфортно.
Наряду з цим, тювік схожий на легендарного японського воїна-розвідника ніндзя. Вдало використовуючи ландшафт свого ареалу мешкання, його головна зброя – кігті, які абсолютно завжди гострі, як бойова японська катана. При ударі, вони пробивають шкіру і просуваються глибоко в тіло жертви. До того ж, навіть такий універсальний бойовий набір не гарантує стовідсоткового вдалого результату полювання, оскільки серед великої кількості жертв, він завжди виділяє для себе найслабкішого з них. Але коли в його поле зору потрапляє одна тварина, ситуація миттєво змінююється. Вистежуючи потрібний момент, тювік атакує миттєво. Його жертвами виступають майже всі, кого він може подолати, а подолати він може навіть тих, чия вага доходить до трьох кілограмів і більше. Тактика бою тювіка здебільшого нагадує маневри літаків-винищувачів. Тобто, якщо він промахнувся, він обов’язково розвернеться, обере інакший курс і продовжить атаку.
На Харківщині активність тювіка орнітологи фіксують здебільшого у денний час. І за останніми спостереженнями у 2017 році, коли востаннє проводили за ним спостереження, птах переважно був помітний неподалік від міського лісопарку.
Антигерой чи рейдер?
Протистояння людини й тювіка тривало довго, адже він періодично може атакувати свійську дичину.
Однак, він також може сприяти винищенню птахів, які не на гарному рахунку у працівників сільського господарства: голубів, сорок та ворон.
Незважаючи на те, що тювік сторониться людського товариства, завдяки діяльності у вирубленні лісів, хижак, не цураючись, перебрався до людських будинків. Його кровожерливість та майже нестримний голод зробили людину для нього ворогом. Саме так у 2002 році у Кегичивці один молодий тювік-самець здійснив напад на один приватний будинок на околиці села. За один захід його жертвами стали п’ять куриць.
Ще один інцидент відбувся у 2018 році у Сумах. На цей раз удар молодої самиці тювіка прийняла на себе голуб’ятня. Нападу птаха підверглися 9 голубів, до того ж саму пернату лиходійку вдалося піймати, через те, що той пошкодив праве крило при зльоті. Однак, власник передав її у міський ветеринарний реабілітаційний центр. На протязі трьох місяців Іву (так назвали самицю) опікало два хірурги-ветеринари та спеціаліст-орнітолог. Після покращення Іва переїхала до Одеського зоопарку.
До того ж, відколи серед активного спортивного полювання з’явилося таке явище, як полювання з хижим птахом, тювіка намагалися привчити. Однак цей процес, за думкою спеціалістів та орнітологів, може зайняти тривалий час, оскільки незалежний, імпульсивний і буйний характер птаха призводить до того, що приручити тювіка значно складніше, ніж інших.
А от у німецькому Дортмунді, співробітники аеропорту «взяли на роботу» зрілого тювіка-самця для того, щоб посилити авіаційну безпеку. «Робота» тювіка полягає в тому, аби відлякувати інших пернатих від території аеропорту. Бо як показали дослідження, при вигляді хижака ворони, сойки і горобці видають тривожні крики і розлітаються, повертаючись на колишні місця не раніше ніж через два-три тижні. Ця практика й досі широко розповсюджена у світі.
Отже, як висновок, хто ж насправді тювік? Антигерой, який завдяки своїй імпульсивності важко піддається дресурі, і робить все заради власної втіхи, чи рейдер, який з’явиться зненацька і відбере свійську дичину? Наша відповідь – це антигерой-рейдер, якого потурбувала своєю діяльністю людина. Його дім – це зелені насадження й ліси, які знищуються гектарами, і саме такі дії людини привели до того, що тювік перетворився на рейдера. І хоча зараз птахів охороняють, врешті-решт не треба порушувати природу, і тривожити спокій тих, хто в ньому живе.