Вода є одним з найцінніших ресурсів, який забезпечує життя на Землі. Водопостачання являється невіддільною частиною соціального та економічного розвитку, оскільки забезпечує вирощування харчових продуктів та роботу енергетичних і промислових об’єктів. Важливість збереження прісних водойм та їх якості в умовах індустріалізації та зростання населення, стає особливо актуальною темою для обговорень та дій. Далі на kharkiv.name.
Стан прісних водойм у Харкові та області
Водні ресурси Харківської області складаються з поверхневих, стічних, шахтних, кар’єрних та експлуатаційних підземних вод. Загальна площа водних об’єктів складає приблизно 100 тисяч гектарів, що становить 2,9% від всієї території області.
Через Харківську область протікає 867 річок протяжністю 6405 км. Найбільшою є Сіверський Донець, в межах області її довжина складає 375 км. Річки Лопань, Мерла, Оскіл, Оріль та Самара, належить до категорії середніх, а решта до малих.
В межах Харківської області існує 57 водосховищ, серед яких найбільшими є Печенізьке, Червонооскільське та Краснопавлівське. Загальний об’єм становить 1509,12 мільйона кубометрів.
Крім того, існує 2538 ставків та 583 озера, до великих озер відносять Лиман, Сухий Лиман, Комишувате та Чайка.
Аналіз та моніторинг прісних водойм
Загалом забруднення водойм спричинені такими антропогенними факторами: безсистемна господарська діяльність, надмірне використання природних ресурсів, замулення річок, ставків та озер, промислові та комунальні стоки.
Однією з причин погіршення стану води у літні місяці можна назвати підвищення температури повітря. Щорічно на водоймах можна спостерігати “цвітіння води”. В цей період показники розчиненого кисню зменшуються до критичних значень, що характеризує органічне забруднення. Крім того, у водойми потрапляють і біогенні речовини, такі як фосфор і азот. Це впливає на інтенсивне розмноження синьо-зелених водоростей. Вони зменшують вміст кисню у воді та утворюють токсичні речовини, які можуть викликати загибель гідрофауни. При цьому прісна вода стає непридатною для вживання.
Через несанкціоновані викиди промислових та комунальних підприємств до річок потрапляють пестициди, що веде до масової загибелі риби. Крім того, атмосферні опади “вимивають” побутовий та промисловий бруд з територій міських вулиць та підприємств. Таким чином, до водойм потрапляють нафтопродукти, які створюють певну плівку на поверхні. Вона унеможливлює газообмін між атмосферою та водою та знижує вміст кисню водойм.
Іншою масштабною проблемою забруднення є низька якість очищення стічних вод. До каналізаційних споруд біологічного типу потрапляють фосфати, які пригнічують функції мікроорганізмів активного мулу, що спричиняє руйнування очисних систем і вода до природного середовища надходить неочищеною. Потрапляння до поверхневих стоків мінеральних частинок, які піддаються ерозії призводить до обміління річок за замулення озер і водосховищ.
За даними офіційної статистики до водойм України скидають 300 мільйонів кубометрів неочищених стоків. У Харківської області 98 промислових об’єктів скидають зворотні води, серед яких тільки 76 мають очисні споруди.
Моніторинг поверхневих вод звертає увагу на такі показники: каламутність, забарвленість, абсорбцію, провідність, вміст нітратів (селітри), азоту, калію, завислі речовини та інші. Якість питної води у Харкові достатньо висока. Перевищення допустимих показників у водоймах не критичне і відповідає санітарно-епідеміологічним нормам.
Раціональне використання водних ресурсів та їх ефективна охорона від забруднення промисловими викидами й людською діяльністю є важливими кроками для збереження цього ключового життєвого елементу. Надмірне використання водних “артерій” призводить до їх виснаження та навіть до повного зникнення. Збереження водних ресурсів – це не лише екологічна необхідність, але й етичний обов’язок перед майбутніми поколіннями.
Особливо актуальною стає потреба в захисті водойм в умовах воєнного періоду. Ці надзвичайні обставини призводять до забруднення та знищення водних ресурсів. Військові дії можуть мати негативні довгострокові екологічні наслідки.