Інженерія стосується інтелектуальної діяльності для розв’язання конкретних проблем людства. Інженери здатні поєднувати прикладні науки з винахідництвом для вирішення складних технічних завдань. Для Іллі Абрамовича, видатного харківського інженера, справа розробки та введення в дію системи водопостачання стала можливістю творчо реалізувати грандіозний задум. Всю свою наукову діяльність він присвятив дослідженню та проєктно-конструкторським роботам у сфері комунального господарства міста. Далі на kharkiv.name.
Освіта та кар’єра
Ілля Абрамович народився у Харкові у 1930 році. Його батько був лікарем, а мати присвятила свою діяльність музиці. Хлопчика виховували в атмосфері поваги до науки та творчості, оскільки такими були сімейні цінності. Під час Другої світової війни, батько був на фронті, а Ілля з матір’ю в евакуації на Уралі. Після війни він навчався у харківській школі № 95. Потім вирішив обрати технічну професію й пішов вчитись до Харківського інституту комунального будівництва. Згодом перевівся до Харківського інженерно-будівельного інституту, який успішно закінчив у 1950 році й отримав диплом інженера з водопостачання.
Кар’єра розвивалась стрімко. Впродовж 1954-1956-х років Ілля Абрамович пройшов шлях від виконроба до керівника сантехмонтажного управління у місті Караганда. У 1957 році почав займатись науковою діяльністю у Карагандинському політехнічному інституті. У 1958 році управляв очисними спорудами шкіряного заводу у місті Бердичів. У 1962 році його призначили головним спеціалістом на київському водоканалі.
У 1963 році Ілля Абрамович переїжджає до рідного Харкова та займає провідні посади у галузі експериментального проєктування та дослідницьких робіт з водопостачання у науково-дослідному інституті “УкркомунНДІпроєкт”.
Ілля Абрамович працював на комунальних об’єктах та продовжував займатись науковими розробками. У 1968 році він здобув ступінь кандидата технічних наук. З 1987 року почав займатись викладацькою діяльністю на кафедрі очищення вод у Харківському інституті інженерів комунального будівництва. У 1991 році йому було надано звання професора.
Інноваційний метод будівництва харківської каналізації
У середині XX століття Харків швидко розростався. Згідно з генеральним планом містобудування були наміри спорудити кілька “спальних районів”. У зв’язку з цим, постала необхідність модернізувати каналізаційну систему та посилити її міцність. Робота з проєктування почалась у 1964 році, проте, план можна було реалізувати лише впродовж 30-50 років. Щоб прискорити процес, потрібно було знайти нетрадиційне рішення.
У 1975 році керівником створення проєкту харківської каналізації був Ілля Абрамович. Він вирішив застосувати для прокладання тунелів “щитовий метод великого діаметра”, такий використовували раніше для прокладки метрополітену. Таке інноваційне рішення дозволяло не порушувати наземні споруди, а проводити роботи на глибині 12-55 метрів і не залежати від метеорологічних умов. Новий метод став економічно ефективним, оскільки глибина закладання колектора не впливала на вартість будівництва та завдяки природному переміщенню стоків, енерговитрати були зменшені у понад 2 рази.
Паралельно Ілля Абрамович працював над проєктом по розвитку очисних споруд. Для Харкова потрібно було створити систему додаткового очищення, оскільки стічні води міста через річку Уди прямують до Сіверського Донця, який забезпечує питною водою весь Донбас. У 1975 році був затверджений проєкт розширення та озонування очисних споруд Харкова. Крім того, нове впровадження охоплювало покращення стану маловодних харківських річок. План передбачав виконання робіт до 2000 року і з різних причин не був завершений.
Проєкт по модернізації харківського водопостачання став першою системою каналізації “щитової проходки глибокої закладки” на теренах Радянського Союзу. До того ж, під керівництвом Іллі Абрамовича, у Харкові була створена найбільша та найглибша в Україні помпова станція каналізації, що призвело до відмови перекачування стічних вод по кілька разів.
Професійні досягнення та нагороди
Іллю Абрамовича залучали як експерта з водопостачання до Москви, тодішнього Ленінграда та Волгодонська. На теренах України талановитий інженер розробив проєкти каналізацій не лише Харкова, але й Донецька, Львова, Полтави, Макіївки та інших міст.
Науково-дослідні праці з природоохоронних проєктів, якими керував Ілля Абрамович, були відзначені численними грамотами, дипломами та медалями на рівні України та “радянського союзу”.
У 1986 році, після трагедії на Чорнобильській Атомній Електростанції, він був керівником з відновлення системи очищення стічних вод у місті Чорнобиль та станції дезактивації у селищі Дитятки.
У 1989 році отримав почесне звання “Заслужений діяч науки й техніки України”.
Ілля Абрамович є автором понад 200 наукових робіт, серед яких публікації в закордонних наукових журналах, 22 винаходи та 16 патентів. Крім того, йому був присвячений один із щорічних конкурсів “Кращий інженер року, раціоналізатор та спеціаліст у сфері ЖКГ”, який проводиться за підтримки науково-технічної спільноти Харківщини та державних обласних установ.
Ілля Олександрович Абрамович – харків’янин, який зробив великий внесок у розвиток комунального господарства України. На одному з адміністративних будинків КП “Харківводоканалу” видатному інженеру встановили пам’ятну дошку.
