Олександр Михайлович Нікольський – один з видатних вчених в історії української, російської та радянської зоології. Він зробив значний внесок у вивчення плазунів, земноводних та риб. Олександр Нікольський був не тільки дослідником, але й талановитим педагогом, творцем наукових колекцій та автором популярних праць, завдяки яким зоологія стала ближчою загальній аудиторії. Він брав участь у багатьох експедиціях, описав нові види тварин та заклав підґрунтя вітчизняної зоогеографії та герпетології. Далі на kharkiv.name.
Ранні роки та освіта
Олександр Михайлович Нікольський народився 18 лютого (2 березня) 1858 року в Астрахані. Середню освіту здобув в Астраханській гімназії.
У 1877 році Олександр вступив до Санкт-Петербурзького університету на фізико-математичний факультет, відділення природничих наук. У 1879 році, ще під час навчання, Нікольський зайнявся вивченням фауни хребетних у дельті Волги – регіоні з багатим різноманіттям видів. У 1880 році він взяв участь у мурманській експедиції з дослідження китобійного промислу у Льодовитому океані. Експедицію очолював відомий зоолог М. Н. Богданов, і для молодого вченого це стало важливим досвідом. Після повернення з експедиції Олександр Нікольський обійняв посаду тимчасового зберігача зоологічного кабінету університету. У 1881 році Нікольський закінчив університет та здобув диплом за спеціальністю “Природничі науки”. З 1882 по 1895 рік служив штатним зберігачем зоологічного кабінету Петербурзького університету, де займався систематизацією колекцій та проведенням досліджень.
Наукова кар’єра та експедиції
Наукова кар’єра Нікольського розпочалася з польових досліджень, які згодом визначили його спеціалізацію. З 1881 по 1886 рік Олександр Михайлович перебував на острові Сахалін, досліджував його природу та фауну. Експедиція, що була організована Російським географічним товариством, дозволила йому зібрати великі дані про хребетних тварин, включно з новими для науки видами. Здобуті під час експедиції знання стали засадами для його докторської дисертації. Водночас Олександр Нікольський проводив дослідження в інших регіонах: у горах Алтаю, на озері Балхаш, у Північно-Східній Персії, Закаспійській області, на Аральському морі та прилеглих річках. Ці поїздки стали частиною його великої роботи з вивчення фауни Центральної Азії та Кавказу.
У 1887 році Олександр Михайлович захистив магістерську дисертацію “Про фауну хребетних тварин дна Балхаської улоговини” у Санкт-Петербурзькому університеті. Невдовзі він був призначений приват-доцентом та почав викладати на кафедрі. У 1889 році Нікольський захистив докторську дисертацію “Острів Сахалін та його фауна хребетних тварин”. У ній він докладно описав 28 видів ссавців, 142 види птахів, 14 видів плазунів і земноводних, а також 49 видів риб. Всі матеріали для дисертації були зібрані під час його перших наукових експедицій. У 1896 році, після смерті іхтіолога С. М. Герценштейна, Нікольський був призначений штатним зоологом Зоологічного музею Імператорської академії наук у Санкт-Петербурзі. У музеї він очолював відділи риб, земноводних та плазунів, значно розширивши та систематизувавши колекції. Влітку 1897 року за дорученням Петербурзького товариства судноплавства Нікольський займався вивченням стану рибальства на промислах в Астрахані.
У 1918 році Олександр Михайлович став штатним професором Харківського університету, а з 1919 по 1924 рік очолював кафедру зоології хребетних. У 1919 році Нікольський був обраний академіком створеної в 1918 році Української академії наук. Наприкінці 1919 року був обраний гласним Харківської міської думи. У 1921 році Олександр Михайлович був призначений завідувачем науково-дослідної кафедри зоології Вищого інституту народної освіти (перетвореного з університету), де пропрацював до 1931 року. У Харкові Нікольський активно займався організацією наукової роботи та викладав. Він став одним із засновників Зоологічного музею Харківського університету, передавши до нього значну частину своїх колекцій. Це дозволило істотно поповнити фонди музею та створити базу для наукової роботи кафедри зоології хребетних та проведення досліджень фауни. Нікольський часто їздив в експедиції – від Арктики до Далекого Сходу, від Середньої Азії до Персії. Ці подорожі дозволили зібрати унікальні дані про розподіл видів, що стало засадами створення зоогеографічних карт.
Головні наукові досягнення
Олександр Нікольський вважається засновником вітчизняної герпетології та іхтіології. Він описав безліч нових видів та підвидів, включно з 26 видами плазунів. Його фундаментальна праця “Плазуни та земноводні Російської імперії” (“Herpetologia Rossica”, 1905) – це монографія про земноводних та плазунів Росії, що складається з 518 сторінок.
Серед ключових робіт Нікольського: “Про фауну хребетних тварин дна Балхаської улоговини” (магістерська дисертація, 1887), “Острів Сахалін та його фауна хребетних” (докторська, 1889), “Плазуни, амфібії та риби другої подорожі М. А. Зарудного до Персії у 1898 р.” (1900), а також дослідження з фауни Закаспію, Персії та Аральського моря.
Нікольський зробив внесок у розвиток зоогеографії, розробивши принципи розподілу фауни у різних регіонах. За внесок у науку Олександр Миколайович був нагороджений орденами Святого Володимира 3-го ступеня (1914), Святої Анни 2-го ступеня (1905) та Святого Станіслава 2-го ступеня (1901).
Викладацька діяльність
Нікольський був не тільки дослідником, але й талановитим педагогом. З 1887 року як приват-доцент він читав лекції у Петербурзькому університеті. У 1903 році був призначений ординарним професором кафедри зоології Харківського університету.
Спочатку Нікольський читав лекції виключно для студентів природничого відділення фізико-математичного факультету, а з 1906 року його курси стали доступними також студентам медичного факультету. Кілька років Олександр Михайлович очолював педагогічну раду приватної жіночої гімназії М. С. Покровської. У 1912 році йому було надано звання заслуженого професора, і він продовжив працювати в університеті як позаштатний викладач. 1 січня 1911 року Олександр Михайлович був підвищений до чину дійсного статського радника. У 1919-1924 роках Нікольський очолював кафедру зоології хребетних, а з 1921 по 1931 рік – науково-дослідну кафедру зоології.
Популяризація зоології
Популяризаторські праці Олександра Михайловича зробили зоологію цікавішою та доступною для широкої аудиторії. Книги “Цікава зоологія” та “Цікава фізіологія” (перевидані в радянський час) пояснювали складні явища простою мовою, з прикладами з життя тварин. У 1909 році вийшла книга Нікольського “Географія тварин”, а його підручник “Медична зоологія” перевидавався шість разів. Ці роботи сприяли розвитку інтересу до науки у молоді. Нікольський співпрацював з Російським географічним товариством та Академією наук, а також публікував статті у “Записках Імператорської Академії наук”.
Олександр Михайлович Нікольський займався вивченням фауни хребетних протягом усієї своєї наукової кар’єри – від перших студентських експедицій до роботи в університетах та музеях. Його дослідження у різних регіонах зробили значний внесок у систематику видів та розвиток зоології як науки. У Росії діє “Нікольське герпетологічне товариство”, яке продовжує його наукові традиції. А зібрані ним колекції зберігаються у музеях Санкт-Петербурга та Харкова й досі використовуються у науковій роботі.
Список використаних джерел інформації: