Флора нашого регіону є доволі різноманітною. Достатньо приділити зовсім небагато уваги, аби помітити її самобутність та широку варіативність. Попри те, що місто є для рослин екстремальним середовищем, пересічний харків’янин досить часто натрапляє на неймовірну красу, навіть якщо та сформована руками комунальників.
Якщо казати про найпопулярніші рослини міста, то, звісно, головним чином їх складають особливо рідкісні – ті, що занесені до Червоної книги України. Про них і всі тонкощі розвитку рослинності нашого міста і піде мова далі на kharkiv.name.
Крихкість, що проступає крізь індустріальне каміння
З особливими складностями пов’язаний розвиток рідкісних рослин в межах міста, що нав’язує природі свої правила, і вимагає її підпорядкування власним цілям.
Авжеж, цвітіння передбачає здатність протистояти зовнішньому агресивному середовищу. Однак дана адаптація поширюється скоріш на такі умови, як: температура, фактори запилення (комахи, вітер), довжина світлового дня, атмосферний тиск, рівень вологості тощо.
Умови ж міста є дещо більш суворими, і саме тому порушують звичне функціонування рослин. Наприклад, штучне освітлення негативно відбивається на усталеній звичці, що формувалась тисячоліттями – фотоперіодизмі. Це є лише однією з проблем, і, безперечно, низка інших труднощів привертає в останні часи дедалі більше уваги фахівців.
Щодо рідкісних рослин у нашій області, то вони займають зовсім малу площу – здебільшого їх виявляють у невеликих популяціях. Безпосередній чинник, що цьому сприяє – це вплив людини.
Так, він стверджується через осушення боліт, нищення лісів, розорювання степів, будівництва міст. У такий спосіб ми позбавляємо рослин їхнього дому – іноді частково, а іноді повністю.
Рідкість, відома з давніх-давен
Усі найдавніші наземні рослини Харківщини вже в ХХІ столітті вкрай мало зустрічаються. Мохи, папороті, хвощі, плауни – сумарна кількість видів представників даних груп є малою. Так, розрізняють лише два види плаунів, 8 у хвощів, і найбільше – папоротей, їхніх підгруп нараховують 11. З-поміж них 4 становлять перелік рослин Червоної книги України. У межах нашого краю близько 14 з усіх розглянутих видів є рідкісними, і 7 вважаються такими в Україні в цілому.
На відміну від інших найдавніших наземних рослин, мохи мають більше різноманіття – лише в області нараховують 200 видів. Це можна пояснити маленькими розмірами, що роблять їх непримітними.
Інший тип рослин, що зустрічається вкрай рідко в нашому краю та має цікаву еволюційну історію, має назву комахоїдних рослин-росянок. Вони представлені лише одним видом.
Цікавим є джерело живлення, що стало результатом тривалої еволюції цих рослин. Воно полягає у використанні складних органічних сполук комах у якості азоту. Сформувалась така адаптація через нестачу чи навіть повну відсутність азоту в середовищі – до нього можна віднести дистрофні водойми, бідні – тобто безазотисті – заболочені ґрунти.
Адаптація ж допомогла комахоїдним рослинам-росянкам не тільки перелаштуватись на інше джерело, однак і виробити дуже економний спосіб витрачання отриманої дози азоту. Так, лише однієї комахи, яка опинилась на листку росички, вистачає надовго.
Дана особливість не могла не потрапити до поля уваги людини в давні часи. Згодом це спостереження було покладено в основу дослідів, що мали на меті здійснити штучне “годування” рослини. Так, на листок клали шматочок м’яса: спершу реагували чутливі волоски – потім лист закривався, і, тільки коли процес засвоєння був завершений, він відкривався знову. Зрештою, повторення досвіду призвело до загибелі росички.
Втім, це дозволило зробити важливий висновок: даний процес не можна розцінювати як “полювання”, але як виживання.
Стародавній світ гідрофлори
Найдавніші рослини включають не тільки ті, що пускають коріння в землю – безліч таємниць міститься і у водній флорі Харківщини.
Вона представлена найвищими рослинами – макрофітами та водоростями. Щодо водойм в межах Харківщини, то перші складаються з 54 видів, а другі – з 3125.
З них саме водорості є найдавнішими, які також грають важливу для нашої планети роль, оскільки є її первинними фотосинтетиками. Через це вони отримали ще одну назву – живих копалин.
Щоб зрозуміти, наскільки давно водорості з’явились на нашій планеті, треба візуалізувати її багатомільйонну історію спрощеним чином. Так, одним із перших явищ, згідно з палеонтологічними даними, стала поява фотосинтезу – саме завдяки водоростям. Лише пізніше з’являється кисень, що починає накопичуватись в атмосфері. Разом із цим поступово формується озоновий шар, який забезпечує захист поверхні Землі від ультрафіолетового випромінювання. І водорості як фітопланктони океану в цьому відіграють вирішальну роль.
Зрештою, після завершення даних процесів, з’являється і людина.
Рослини на службі в людини
Чимало рослин нашого регіону збереглися через їхню декоративну цінність. До однієї з таких груп належать орхідеї.
Попри те, що вони занесені до Червоної книги, їхнє різноманіття доволі насичене. Так, нараховують 11 видів – як в нашому регіоні, так і у всій країні, кожен з них вважається рідкісним.
Гонитва за декоративністю призводить до того, що в ботанічних садах вирощують головним чином найбільш привабливі види орхідей, або міжвидові та міжродові гібриди.
Цифра шокуватиме: близько 250 тисяч гібридів на 2000 видів зафіксовано.
Яскравим прикладом рослинності, життя якої підтримує, зокрема, їхня декоративна цінність, слугують латаття та інші водні квіти. Зусилля щодо збереження їхнього життя, втім, часто мотивовані як естетичними міркуваннями, так і екологічною значущістю. Оскільки вони також виконують функції запилення квітів та контролю за комахами-шкідниками.
Щодо типів даних квітів у нашому краю, то місцевій водній флорі відомі два види латаття.
Ним, лотосами, та іншими водними квітами рясніють саме ті місця, що розташовані далеко від людей, таких жвавих середовищ, як – дороги, ферми, селища.
Законсервована краса
Аби продовжити “гарантійний термін” флори регіону і мати змогу охопити візуально все її різноманіття, місцеві поціновувачі вдаються до певної “консервації”, що втілює гербарій.
Наше місто надає багато можливостей тим, хто прагне побачити колекції засушених рослин. Центром можна вважати гербарій Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна, у якому налічують понад 300 000 ексикатів і гербарних листів.
Насиченість змісту пояснюється історією заснування гербарію, яка датується 1825 роком. Доклав сил до цього перший вітчизняний професор ботаніки, Василь Матвійович Черняєв. Саме завдяки його зусиллям харківський гербарій був включений до Міжнародного реєстру гербаріїв світу.
Його важливість відбиває своєчасна реакція людини на історичні потрясіння – низка воєн змушувала переміщувати гербарій. Таким чином, початок ХХ століття можна окреслити періодом його постійної міграції.
Оскільки на той час гербарій каразінського університету вважався одним із найбільших у світі, його найбільш цінні колекції намагались вилучити, аби забрати до Німеччини. Зрештою, кожна спроба була приречена на провал, і у 2007 році на кафедрі ботаніки колекція була повністю відновлена.