Зміївська овочева фабрика – один з найбільших тепличних комплексів України. За півстоліття свого існування підприємство пройшло через періоди розквіту, криз та модернізації, що повною мірою відображає історію агропромислового комплексу країни. Далі на kharkiv.name.
Заснування та перші роки (1969-1970)
Зміївську овочеву фабрику було засновано у 1969 році у селищі Комсомольське (зараз – Слобожанське), Зміївського району Харківської області. Будівництво тепличного комплексу було безпосередньо пов’язане з розташованою поблизу Зміївською ГРЕС, звідки фабрика отримувала технічну воду та тепло. У 1970 році підприємство розпочало вирощування овочів у закритому ґрунті. Від самого початку фабрика проєктувалася як всесезонне тепличне господарство, основною задачею якого було стабільне забезпечення Харкова та області свіжими овочами у зимово-весняний період.
На момент заснування овочева фабрика займала площу близько 197 гектарів сільськогосподарських угідь, з яких 127 гектарів були обладнані системою зрошення. На момент відкриття штат фабрики становив понад 400 осіб, включно з інженерами та агрономами.
Розвиток у радянський період (1970-1991)
За часів Радянського Союзу фабрика стала одним із найбільших тепличних господарств регіону. Загальна площа закритого ґрунту сягала 30 гектарів. Для зрошення та опалення теплиць використовували технічну воду, що надходила від Зміївської ГРЕС. Підприємство активно механізувалося: використовувалися сотні електродвигунів, які приводили до дії системи опалення, поливу, вентиляції та транспортування у теплицях, на балансі було понад 20 вантажних автомобілів та кілька десятків тракторів. Асортимент тепличного господарства охоплював огірки, помідори, редис, перець, баклажани, полуницю. Існувала система двох циклів висаджування огірків: зимово-весняний (лютий-червень) та осінньо-зимовий (серпень-листопад). Продукція фабрики постачалася на ринки та до магазинів Харкова та області, до Полтави, Сум та низки інших регіонів.
У 1975 році фабрика досягла значних успіхів – урожай овочів складав 310,4 центнера, середньорічний урожай зріс у 5 разів порівняно з попередньою п’ятирічкою. За високі результати співробітникі фабрики були нагороджені орденом Трудового червоного прапора.
Занепад та приватизація (1991-2004)
Після розпаду СРСР фабрика натрапила на труднощі: порушилися ланцюжки постачання та значно зменшилися обсяги фінансування. У 1990-х роках виробничі площі почали скорочуватися. У 2003 році підприємство було визнано банкрутом. У 2004 році Зміївська овочева фабрика була приватизована та перетворена на ПрАТ
“Зміївська овочева фабрика”. На той момент виробничі потужності підприємства перебували у критичному стані та потребували капітального оновлення.
Відродження та модернізація (2004-2021)
Після зміни форми власності почалося поетапне відновлення фабрики. Площу теплиць було поступово доведено до 17 гектарів. Впроваджувалися сучасні методи вирощування: розсадний спосіб, крапельне зрошення, мінеральна вата, гідропоніка. Вирощувалися переважно огірки, а також помідори та перець. Частина продукції постачалася у великі торговельні мережі України та за її межі. До 2021 року фабрика функціонувала стабільно, кількість співробітників сягала кілька сотень. Виробничі площі охоплювали як тепличний комплекс, так і відкритий ґрунт. Було відновлено насосні станції та системи меліорації.
Наслідки війни (2022-2023)
З початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну Зміївська овочева фабрика опинилася у зоні активних бойових дій. Навесні 2022 року підприємство зазнало ракетного та артилерійського обстрілу, були зруйновані тепличні конструкції, пошкоджена система водопостачання, знищена техніка. Виробництво було повністю зупинено, частина працівників була евакуйована. Відновлення виробництва стало неможливим у старому форматі. За 2022-2023 роки фабрика зазнала критичних збитків. Збереглися лише земельні ділянки, невикористовувані тепличні каркаси та окремі будівлі.
Переформатування та нові напрями (2024-2025)
У 2024 році керівництво ПрАТ “Зміївська овочева фабрика” розпочало відновлення підприємства. Від тепличного виробництва було вирішено відмовитися, замість цього наголос був зміщений на вирощування овочів у відкритому ґрунті. На полях підприємства було засіяно десятки гектарів традиційних культур: капусти, моркви, буряка та цибулі. Паралельно стартував пілотний проєкт із вирощування лохини на промислових площах. Також був розроблений проєкт зі створення власної зрошувальної системи та логістичної інфраструктури.
Станом на 2025 рік на фабриці ведеться будівництво власної зрошувальної системи та формується нова логістична база. Зміївська овочева фабрика змістила фокус на внутрішній ринок, зосередившись на співпраці з локальними торговельними мережами. Штат підприємства оновлено: сьогодні тут працює близько 70 осіб, переважно жителі Слобожанського та навколишніх селищ.
Список використаних джерел інформації: