Валерій Альбертович Петросов – ім’я, яке назавжди вписане в історію Харкова та України як символ відданості справі та наукового генія. Цей видатний вчений, інженер, політик та організатор присвятив своє життя вдосконаленню системи водопостачання та розвитку інфраструктури міста. І хоча народився Валерій Альбертович у далекому Кисловодську, він став справжнім патріотом Харкова, де мешкав більшу частину життя. Далі на kharkiv.name.
Ранні роки: від Кавказу до промислового серця України
Валерій Альбертович Петросов народився 16 листопада 1939 року у курортному місті Кисловодськ Ставропольського краю. Дитинство його припало на важкі роки Другої світової війни та післявоєнного відновлення країни, що, безсумнівно, і сформувало його характер – наполегливий, відповідальний та орієнтований на практичні рішення. У 1950-х роках сім’я переїхала до Харкова – великого промислового центру України. Валерій вступив до Харківського інженерно-будівельного інституту (нині Харківський національний університет міського господарства імені О. М. Бекетова) на спеціальність “Водопостачання та водовідведення”.
Після закінчення вишу він здобув диплом інженера-будівельника. Цей момент став поворотним: Харків не просто став місцем навчання, а й домівкою, де Петросов знайшов своє покликання.
Початок професійного шляху
Невдовзі після закінчення інституту Валерій Петросов був призначений на посаду головного інженера у Харківському водотресті. Ця робота виявилася серйозним випробуванням для молодого фахівця: він натрапив на реальні проблеми комунального господарства радянського часу, включно зі зношеними трубопроводами та збільшенням споживання води у промисловому Харкові. За п’ять років (1963–1968) Петросов не тільки опанував усі практичні аспекти роботи, а й зміг впровадити перші поліпшення, підвищивши надійність водопостачання. У 1968 році Петросов обійняв посаду заступника начальника виробничого управління водопровідного господарства Харкова.
На цій посаді повною мірою проявилися його організаторські здібності: він координував ремонтні роботи, знижував втрати води та брав участь у розробленні планів модернізації системи. До 1972 року Валерій Альбертович очолив Територіальне виробниче об’єднання “Харківкомунпромвод” (пізніше перейменоване у КП “ПТП “Вода”). Це призначення стало початком майже 40-річного періоду його керівництва одним з головних підприємств міста. Під керівництвом Валерія Альбертовича водоканал перетворився зі звичайної комунальної служби на інноваційний центр, що здатний подолати будь-які виклики – від посух до техногенних катастроф.
Одним з яскравих епізодів його кар’єри став грудень 1975 року, коли Петросов організував масштабні аварійно-відновлювальні роботи на Печенізькому водосховищі – головному джерелі водопостачання Харкова. Повінь та пошкодження інфраструктури загрожували залишити без води мільйони мешканців, але завдяки професійним, швидким та рішучим діям Петросова місто зберегло доступ до життєво важливого ресурсу.
Також Петросов відіграв важливу роль у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у 1986 році. Як фахівець з водних систем він координував знезараження води та очищення каналізації у Чорнобилі, запобігаючи поширенню радіації через водогінні мережі. Завдяки його роботі вдалося захистити не тільки Прип’ять, а й сусідні регіони, включно з Харковом.
Наукова діяльність: інновації у водопостачанні
Валерій Петросов не був просто адміністратором, він був вченим світового рівня, чиї розроблення змінили підхід до комунального господарства. Вже у 1971 році він захистив кандидатську дисертацію, а в 1995 році – докторську на тему “Теоретичне обґрунтування та розроблення методів інтенсифікації роботи системи водопостачання”. Ці роботи стали засадами сучасних технологій, що дозволяють мінімізувати втрати води та енергії.
Автор понад 200 наукових праць, включно з 10 монографіями та 25 винаходами, що були запатентовані в Україні та Росії, Петросов зробив важливий внесок у розвиток таких галузей, як гідравліка, екологічна реконструкція та енергоефективність.
Також Валерій Альбертович був професором кафедри “Водопостачання, каналізація та гідравліка” у Харківському державному технічному університеті будівництва та архітектури. Він виявив себе як справжній педагог, який не просто читав лекції, а ще й допомагав молодим дослідникам знаходити свій шлях у науці. Під його керівництвом було підготовлено три доктори наук та дев’ять кандидатів.
Політична кар’єра
Водночас з інженерною та науковою діяльністю Петросов брав активну участь у суспільному житті. З 1972 по 2006 рік він обирався депутатом Харківської міської ради, де відстоював інтереси комунального сектора. Його промови та ініціативи завжди були підкріплені фактами: він лобіював фінансування реконструкції мереж, екологічні програми та модернізацію інфраструктури.
У 2006 році Петросов був обраний народним депутатом України V скликання від Партії регіонів. До 23 листопада 2007 року він обіймав посаду заступника голови Комітету з питань будівництва, містобудування та житлово-комунального господарства. Петросов очолив Міжкомітетну урядову робочу групу з реформування ЖКГ, запропонувавши низку законів, які досі впливають на розвиток галузі. З травня 2008 року він увійшов до колегії Харківської обласної державної адміністрації, а з 1989 по 1994 рік Петросов також був членом правління Харківського товариства вірменської культури.
Нагороди та визнання
Валерій Петросов – повний кавалер ордена “За заслуги”. Серед інших нагород: орден “Знак Пошани”, орден “Крилатого лева” Ліги відродження науки Росії, медалі за внесок у науку та ЖКГ. У 1979 році він став лауреатом Державної премії УРСР у галузі науки та техніки за комплексну роботу з підвищення надійності водопостачання міст та економії ресурсів. У 1981 році йому було надано звання Заслуженого працівника житлово-комунального господарства України. Він був членом Міжнародної інженерної академії, Української екологічної академії наук та Американської асоціації водних робіт (AWWA) та дійсним членом Академії будівництва та архітектури України. Також на його честь названо вулицю у Харкові.
Громадська діяльність
Валерій Альбертович брав активну участь у громадському житті. З 1996 року він був віцепрезидентом Міжнародного громадського фонду імені Г. С. Жукова, де займався просуванням ідей патріотизму, підтримки ветеранів та гуманітарних ініціатив. У 1988 році, після початку збройного конфлікту у Вірменії, коли виник потік біженців, Петросов особисто організував притулок у харківському таборі “Факел”, забезпечивши людям тимчасове житло, харчування та медичну допомогу. Він також брав участь у благодійних акціях, що були спрямовані на допомогу малозабезпеченим та соціально вразливим верствам населення.
Помер Валерій Альбертович 2 квітня 2009 року, не доживши двох місяців до свого 70-річчя. Церемонія прощання відбулася у будівлі водоканалу. Похований був у Харкові.
Спадщина Валерія Альбертовича Петросова продовжує жити: модернізовані водопровідні мережі Харкова забезпечують водою мільйони мешканців, його монографії залишаються важливою навчально-науковою базою для студентів, а реформи, які він запровадив у сфері житлово-комунального господарства, продовжують працювати.
У 2019 році, до 80-річчя від дня народження Петросова, у Харкові відбулися урочисті заходи на його честь. А життя та робота Валерія Альбертовича – це нагадування про те, що одна людина здатна змінити місто, країну та цілу епоху, якщо спирається на знання, волю та любов до своєї справи.
Список використаних джерел інформації: