Міста завжди є центрами економічного розвитку, а промисловість відіграє невіддільну роль в забезпеченні виробництва та створення робочих місць. Проте разом з економічними перевагами, діяльність заводів призводить до серйозних екологічних викликів, особливо коли мова йде про наслідки для довкілля та життя мешканців міста. Далі на kharkiv.name.
Роль та важливість заводу для міста
“Харківський коксовий завод” належить до металургійної промисловості, а саме чорної металургії, підгалуззю якого є коксохімія. Мова йде про обробку кам’яного вугілля задля отримання доменного коксу, коксового горішка та коксової дрібноти. Продукція заводу необхідна для чавуну, який виробляють в доменних печах, для ливарного виробництва машинобудівних заводів, для цукрової промисловості та ін.
Харківський КЗ відкрився у 1932 році, як дослідна база для розробки та впровадження технологій коксування. Згодом, після Другої світової війни, науково-дослідний інститут перетворився на повноцінне підприємство з виробництва коксохімічної продукції.
У 1985 році була ухвалена постанова щодо скорочення шкідливих викидів впродовж 10 років. Після здобуття Україною незалежності, в умовах становлення окремої держави, заплановані дії задавалися не першочерговими та відійшли на другий план
Вже у 2004 році підприємство відмовилось від хімічного виробництва, натомість почало застосовувати технологію “мокрого гасіння коксу”.
У 2011 році шкідливі викиди в атмосферу були знижені втричі, завдяки модернізації коксових батарей, а у 2015 році керівництвом заводу була запланована їх реконструкція та будівництво фільтрувального пристрою для очищення коксового газу.
В Україні Харківський КЗ залишається єдиним виробником ливарного коксу. У 2017 році на Харківському КЗ працювало 617 осіб, а середня заробітна плата складала майже 8 тисяч гривень на місяць. Самі об’єми виробництва сягали 118 тисяч тонн.
Наслідки діяльності заводу для довкілля: хвороби, протестні акції та судові позови
Починаючи з 2010 року жителів Харкова почало турбувати полум’я над містом, яке можна було спостерігати щовечора. Вночі димові викиди збільшувались і люди відчували їдкий сморід, а вдень та у вітряну погоду вулиці вкривались смогом. У мешканців району Новожаново почали частіше фіксуватися проблеми з органами дихання, приступами астми та онкологічними захворюваннями.
Деякі громадські активісти вказували на зростання захворювань ендокринної системи у 20 разів, нервової – у 5 разів, а хвороб крові – у 8 разів. Проте вони посилались лише на неофіційну статистику, оскільки повноцінний соціологічний дослід вимагав чималих коштів.
Фахівці з екології долучились до дослідження і змогли самотужки виявити підвищений щодо допустимих норм вміст сірки, оксиду азоту та оксиду вуглецю. До того ж громадські активісти з’ясували, що підприємство не мало дозволу стосовно викидів речовин, що забруднюють повітря.
Перша акція протесту, з вимогою щодо встановлення очисних фільтрів та проведення незалежної експертизи для виявлення кількості шкідливих викидів, пройшла у 2010 році. В ній взяли участь екоактивісти руху “Зелена планета” та турботливі мешканці Харкова.
Через значний тиск екоактивістів, які вимагали закриття Харківського КЗ, у 2020 році був проведений екологічний моніторинг. Однак перевищення допустимих норм виявлено не було, оскільки лабораторні заміри проводились лише вдень.
У Харкові продовжували проводилися мітинги та інші екоакції, оскільки деякі експерти не були згодні з результатами державної екологічної інспекції. Загалом, у 2020 році відбулось 3 мітинги, була створена петиція, яка вимагала невідкладної дії задля припинення або обмеження діяльності заводу та поданий позов до суду.
У 2020 році суд нижчої інстанції ухвалив заборону щодо виробничої діяльності Харківського КЗ. У 2021 році Господарський Суд виявив порушення щодо відсутності дозволу на забруднювальну діяльність у 2019-2020 роках, та постановив сплатити штраф у розмірі 3,5 мільярда гривень.
Шляхи зменшення негативного впливу діяльності заводу
Деякі мешканці міста вважають, що за умови модернізації та дотримання екологічних стандартів, Харківський КЗ може існувати. Важливо модернізувати технічне оснащення та вірно підібрати очисні системи, оскільки вони перевищили встановлений термін експлуатації.
Екологічні організації, зі свого боку, вимагають прийняти законопроєкти та постанови відносно екологічного контролю промислової діяльності, задля запобігання й зменшення забруднення повітря, та запровадити “найкращі доступні технології та методи управління”.
Науковці теж готові допомогти коксохімічній галузі. Вони радять перейти на сухе гасіння коксу замість інших. Для цього готові розробити інноваційний апарат, який би міг забезпечити високоефективне пиловловлювання для очищення газів від пилу.
Отже, важливо визначити баланс, або гармонію, між економічним розвитком та екологією. Відповідальність лежить на плечах всього суспільства. Лише завдяки спільним зусиллям можна створити екологічну безпеку та зберегти природу для наступних поколінь.