Історія виведення нового сорту сої на Харківщині

Соя – це однорічна трав’яниста рослина, що має повноцінний білковий склад. Її батьківщиною заведено вважати Південно-Східну Азію, проте з початку XX століття вона викликає інтерес і у наших українських аграріїв. Вони цінують цю культуру не тільки тому, що вона стала однією з найважливіших сировин для багатьох галузей, а й загалом за її користь. Соя майже на 35% складається з рослинного білка, що робить її справжнім джерелом здоров’я та енергії. Далі на kharkiv.name.

Завжди активно вирощували сою і харківські аграрії, проте після початку повномасштабного вторгнення відсоток територій, засіяних цією культурою, значно зріс. Це пов’язано з тим, що соя – невибаглива рослина, яка потребує мінімальних вкладень. Зазіхнули російські загарбники й на неї, знищивши лабораторію селекції сої в Інституті рослинництва імені Юр’єва. 

Лабораторія селекції сої в Інституті рослинництва імені Юр’єва

Лабораторія селекції сої в Інституті рослинництва імені Юр’єва була заснована у 1927 році. Спочатку виведення нових сортів культури відбувалося шляхом масового й індивідуального добору. Для цього використовувалися як місцеві популяції, так і іноземні. Найперші виведені харківськими науковцями сорти мали назву “Староукраїнська №2” та “Харківська №1”. 

Наприкінці 1930-х років селекція сої на Харківщині була припинена. У повоєнні роки ця діяльність двічі відновлювалася, проте в результаті знову закінчувалася, а матеріали передавалися іншим науковим установам. У 1976 році робота над виведенням нових сортів сої була відновлена востаннє. Планувалося, що ця лабораторія в Інституті рослинництва імені Юр’єва буде плідно працювати ще протягом багатьох років, проте навесні 2022 року все кардинально змінилося. 

Російський удар по Інституту рослинництва імені Юр’єва

У квітні 2022 року російські окупанти завдали ракетного удару по Інституту рослинництва імені Юр’єва, що знаходиться у передмісті Харкова. Співробітники науково-дослідної установи називають це справжнім терористичним актом. За їхніми словами, навіть німці під час Другої світової війни не дозволяли собі подібного, оскільки хоч трохи поважали наукові здобутки. Загалом установа тоді зазнала збитків на 25 мільйонів гривень. Проте найбільша втрата все ж таки настала після обстрілу, адже більшість цінних співробітників почала боятися за своє життя та відійшла від роботи. Хтось просто почав працювати виключно віддалено або далеко за межами Інституту імені Юр’єва, а хтось – звільнився. 

Внаслідок удару будівля наукової установи залишилася частково зруйнованою та абсолютно без вікон. На жаль, найбільше постраждала лабораторія селекції сої. Вона згоріла вщент разом зі зразками насіння та дорогим обладнанням. І тільки дивом на попелищі співробітникам установи вдалося знайти невелику пригорщу вцілілої сої. Оскільки культура зазнала суттєвого температурного стресу, ніхто й не сподівався, що вона колись проросте. Науково доведено, що за температури 60 °C білок, який є основним компонентом сої, руйнується. Проте завдяки тому, що більшість насінин присипала меншість, щось та й вдалося відібрати для подальшого посіву. 

Врятованим насінням займався Сергій Авраменко, доктор наук харківського Інституту рослинництва. Наприкінці травня він висадив його на ділянці свого приватного господарства. Поряд з гарбузовими насадженнями він виділив вісім рядків під врятовану трав’янисту рослину. Хоч під час виробництва сою просіюють доволі рідко, науковець зробив навпаки – дуже-дуже густо. Проте навіть враховуючи це, він особливо і не сподівався на те, що вона зійде.

Яким же було здивування Сергія Авраменка, коли він помітив, що майже чверть насінин проросла. У результаті соя, що вціліла після ракетного удару по Інституту рослинництва імені Юр’єва, мала таку ж саму густоту, якої дотримуються під час звичайного виробництва. За словами науковця, з цього врожаю сої він планував зробити вимолот тільки з тих рослин, в яких утвориться найбільша кількість бобів. Саме з них співробітники науково-дослідної установи й будуть намагатися вивести більше матеріалів для вдосконалення цього нового сорту. 

Як планують назвати новий, виведений на Харківщині, сорт сої? 

За словами науковців та аграріїв, які займаються відновленням врятованого сорту сої, їм може знадобитися як мінімум декілька років для того, щоб розпочати його масштабне поширення. За цей час їм потрібно буде вигадати цікаву та влучну назву, яка характеризуватиме цей сорт якнайліпше. Вона має говорити про його якість, про вибагливість, про історію. 

Оскільки цей новий сорт сої був народжений на Харківщині у реаліях повномасштабної війни, то і назву планують вигадати символічну. Таку, щоб нікому не давала забути про той страшний ракетний удар російської армії, який прийшовся по лабораторії селекції сої Інституту рослинництва імені Юр’єва. Як варіанти розглядають “Українська вогнетривка”, адже вона справді вціліла у величезному полум’ї. Проте розглядають і варіант проведення відповідного опитування серед фахівців, щоб залишити назві необхідну об’єктивність.  

Джерела: 

1. https://suspilne.media/kharkiv/256759-divom-vcilila-na-harkivsini-proroslo-vratovane-nasinna-soi-z-rozbitogo-rf-institutu-roslinnictva/ 
2. https://old.yuriev.com.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=90:2013-06-16-16-26-45&catid=20:2013-06-16-16-22-30&Itemid=&lang=ua 
3. https://agroelita.info/soia-pokhodzhennia-ta-koryst-naydavnishoi-istivnoi-kultury/