Коли йдеться про діяльність притулків для тварин, люди, які ніколи не були пов’язані із зооволонтерством, мало розуміють обсяг робіт, що лягає на плечі утримувачів подібних організацій. Піклування про тварин, до яких нікому немає діла, бо всі вони покинуті чи від народження безпритульні, займає багато часу та сил. Діяльність зооволонтерів виснажлива і, ніде правди діти, часто невдячна. Вибудувати системну допомогу для нужденних собак і котів дуже важко, і коли усе раптово руйнується, наче у грі з картковим будиночком, у прямому сенсі опускаються руки. У цій статті мова піде про маловідомий притулок “Бантики”, розташований у Харківській області, а також про людей, які потребують допомоги не менше, ніж тварини, якими вони опікуються. Далі на kharkiv.name.
Про притулок “Бантики”: особливості розташування та діяльності
Лозова – друге за кількістю населення місто у Харківській області. Усупереч тому, що в місті (за сприяння ГО “Маємо право-2” та міської ради) регулярно проводять стерилізацію безпритульних собак за методом ВСВВ (вилов, стерилізація, вакцинація, випуск), проблема з безхатніми тваринами у громаді стоїть гостро. На те є кілька причин: безвідповідальність власників, які не стерилізують домашніх улюбленців і відпускають їх на самовигул; позбавлення від небажаного потомства своїх тварин методом викидання їх на вулицю; відсутність проєктів зі стерилізації безпритульних котів. Очевидно, що проблема впирається у небажання власників виконати одноразову процедуру стерилізації як одного з найперших методів поліпшення ситуації з безхатніми тваринами.
Небайдужі люди, які перейнялися допомогою таким тваринам, почали організовувати притулки – від досить великих, на кшталт ГО “Маємо право-2”, до їх домашніх мініверсій з невеликою кількістю підопічних.
Ще до того, як у Лозовій запровадили гуманний контроль за безхатніми тваринами, їх порятунком розпочала займатися засновниця притулку “Бантики” Стелла Супрун. Цікаво, що у Лозівському районі знаходиться лише один із філіалів притулку. “Бантики” також розташовані у Києві.
Рятувати тварин засновниця і фінансова кураторка почала з 2010 років. Родина Стелли Супрун заселяла хвостиків у власний приватний будинок. Спочатку у притулку було сім котиків. Їх лікували й шукали нові домівки. На початку 2022 року у “Бантиках” перебувало тридцять песиків. Деяких навіть вдалося прилаштувати, проте частина з них померла (за різних причин). На вулицях постійно з’являються нові тварини, тож і у притулку їх кількість росте. Діяльність “Бантиків” спрямована не лише на утримання, а й на пошук власників для тварин, оскільки перебування їх у притулку не можна назвати повноцінним життям.
“Бантики” розташовані у селі Михайлівка, що під Лозовою. І хоча місто знаходиться дуже близько, логістика з необхідними для підопічних зручностями ускладнена. У селі важко придбати необхідну їжу за вигідними цінами й у великій кількості, а також скористатися ветеринарними послугами чи закупити будь-які медикаменти або побутові товари для обслуговування вольєрів та місць перебування тварин. Утримання притулку в маленькому населеному пункті дорого обходиться.
Нещасний випадок і допомога справжніх друзів
У 2024 році із засновницею притулку сталася біда: вона разом із чоловіком потрапила в дорожню аварію. Довгий час Стелла Супрун боролася за власне життя, після чого настав період важкої реабілітації. Ця подія фізично і морально підкосила людину, яка протягом років рятувала сотні тварин. З боку карми, те, що з нею сталося, навряд чи можна назвати справедливим, але в житті, на жаль, такі випадки не є винятковими.
Після аварії притулки Стелли опинилися без кураторства, але на допомогу прийшли добрі друзі й співробітники, ті, хто так само займається волонтерською діяльністю. Притулок у Лозовій взяла під опіку Аліна Безверхня, активна зооволонтерка, керівниця ГО “Маємо право-2”. Саме вона організувала фінансовий збір для притулку “Бантики” на сторінках організації у соціальних мережах. Кошти необхідні не лише для утримання котів і собак, а й для оплати праці робітника, який щодня за ними доглядає. Аліна Безверхня зайнялася закупами їжі, ветеринарних препаратів, дров для опалення у зимовий сезон. Її любов до тварин насправді безкорислива і, здається, безмежна.
Історія маловідомого лозівського притулку “Бантики” висвітлила неочевидне питання, пов’язане з діяльністю зооволонтерів: коли постійно допомагаєш ти, хто, у разі потреби, допоможе тобі? Тим паче коли на кону стоїть не одне життя.
