Історії порятунку тварин Харківщини під час війни викликають неоднозначні відчуття. Вони й надихають, і сповнюють сумом водночас. У статті мова піде про домашніх та безпритульних тварин, які опинилися на прифронтових територіях та безпосередньо у зонах ведення бойових дій. Їхній порятунок від неминучих страждань та смерті в умовах обстрілів і окупації став місією для багатьох людей, серед яких зооволонтери й зоозахисники, а також дружні до тварин місцеві жителі. Хороші вчинки роблять безкорисливо, тому вони часто лишаються невизнаними. Водночас історії про людей і тварин, які разом рятуються від війни, мають бути висвітленими, адже вони утверджують цінність будь-якого життя. Далі на kharkiv.name.
Громадська організація “Порятунок тварин Харків” або скорочено “ARK” (від англійської назви “Animal rescue Kharkiv”) регулярно рятує раніше домашніх, а згодом безпритульних звірів із різних ділянок фронту, лікуючи та надаючи тимчасовий притулок у своїй клініці. Про тварин, які потрапили під опіку “ARK”, читайте далі в матеріалі. Описані події відбулися протягом 2024 року у Харківській області.
Історія про те, як тварини відчувають небезпеку і самостійно шукають порятунку
Не секрет, що військові на фронті часто стикаються з покинутими тваринами, за можливості, надаючи їм тимчасовий притулок навіть тоді, коли самі перебувають в очевидній небезпеці. В одній з гарячих точок Вовчанського району, коли бійці ховалися від обстрілу керованими авіаційними бомбами у шкільному підвалі, до них у сховок неочікувано забігла вівчарка. Далі стався вибух. Від прямого влучання будівлю було зруйновано, але два додаткових поверхи врятували й людей, і собаку. Чи було це шосте чуття песика, посмішка долі або ж випадковість, невідомо. Утім цей випадок – один із багатьох, коли тварини, відчувши наближення небезпеки, так чи інакше від неї рятувалися.
На жаль, відчути загрозу – ще не обов’язково її уникнути. Тому вкрай важливо, аби людина слідкувала за поведінкою звірів, які знаходяться поряд.
Вівчарку, яка сама врятувалась від авіабомби, назвали Матильдою. Військові піклувалися про неї аж до моменту народження цуценят. Виявилося, що Матильда була вагітною під час удару й оберігала своїх ще ненароджених дітей. Маму та п’ятеро її цуценят доставили до “ARK” для подальшого прилаштування, оскільки повноцінний догляд за малюками на лінії вогню неможливий.
Історія про те, як військові рятують тварин від вірної смерті
Ця подія також відбулася у Вовчанську. Військові були інші, і підвал теж, а маленькі собаки, яких знайшла група бійців поряд із крихтами сухого пайка – без мами, яка б по-своєму могла їх захистити. Тієї ночі солдати йшли на штурм і нічим не могли зарадити песикам. Поряд знаходилися позиції противника, часу на зволікання не було. Дорогою з бойового завдання, завдячуючи удачі й усім богам за те, що лишилися живими, військові повернулися до місця, де знаходилися цуценята, з чітким наміром їх урятувати. Швидко всадовили трьох песиків до рюкзаків, і вийшли з укриття. Та щойно пройшли десяток метрів, як у підвал стався “приліт”. Після того звідкілясь вибігло четверте цуценя й прибилося до людських ніг. Тікали вже усі разом. І врятувалися.
Бійці відвезли тварин у більш безпечне місце, вигодували й передали до клініки “ARK” з надією, що дві дівчинки та два хлопчики, яким вони допомогли вижити, знайдуть свої домівки.
Історія про те, як люди кидають своїх тварин просто посеред міста
Домашнім тваринам важко зрозуміти вчинки людей: є війна чи немає, є гроші, час, місце, любов для них, чи ні. Та коли їх зраджують, вони все відчувають.
Це історія простої кішки, яка опинилася серед великого міста, одна і дезорієнтована. Вона, немов пес із відомого кінофільму “Хатіко”, тижнями сиділа на одному місці, ймовірно, так само чекаючи на своїх господарів. Самотню кішку, яка не відходила від невеликого магазина, помітила жінка-двірник. Протягом місяця вона приносила тварині щось попоїсти, аж доки не помітила, що та травмована. Це стало імпульсом до того, аби звернутися за професійною допомогою. Так кішка, яку назвали Мишкою, опинилася у клініці “ARK” з діагнозом “випадіння кишки”. Мишку вилікували. Вона отримала шанс на нове щасливе життя, бо її, таку маленьку і тиху, помітила всього одна людина й вирішила допомогти.
Від початку повномасштабного вторгнення Харків знаходиться під постійними обстрілами, а його околиці потерпають від наслідків бойових зіткнень. Домашні тварини опиняються на вулицях з різних причин, переживаючи не менший за людей стрес. Допомога їм – це прояв гуманності й спротиву агресії та насилля, що є рушійними силами війни.
Історія про те, як діти проявляють емпатію до тварин
У селищі на Харківщині місцеві діти помітили собаку, що виглядав дуже хворим: шкіра нагадувала панцир рептилії із сухими мертвими скоринками, а по всьому тулубу виднілися рани від розчісування кігтями. У такому стані песик вештався околицями близько двох тижнів, і ніхто не схотів йому допомогти.
Зазвичай дорослі не підпускають свою малечу до безхатніх та покинутих тварин, а тим паче хворих і занедбаних. Саме тому небайдужий вчинок дітлахів, які напряму звернулися до служби “ARK”, такий цінний. Вміння відрізняти добрі вчинки від поганих – запорука духовності, необхідної українським дітям. І порятунок тварини, безперечно, таким є.
Собака виявилася дівчинкою, яку назвали Вікі. Після транспортування її почали лікувати від мокнучої екземи та дерматиту. Вікі дуже зраділа своєму порятунку й одразу пішла на контакт, відчуваючи добрі наміри своїх спасителів.
Історія про те, як тварини опиняються у безлюдних місцях, здавалося б, без шансів на порятунок
Якщо наявність тварин у населених пунктах очікувана, то на порожній трасі зустріти їх малоймовірно. І як на одній з них з’явилося цуценя, схоже на маленьке вовченя, невідомо. У таких місцях люди зупиняються рідко, а щоб іще зазирнути у занедбаний дорожній туалет, що давно не обслуговується, й поготів. В одній із таких вбиралень цілком випадково далекобійник знайшов песика, який сидів у вигрібній ямі, – брудний, мокрий, наляканий та голодний. Чоловік почув скавуління малечі попри шум вітру і звук мотора, і був уражений побаченим. Витягнути тварину з ями самостійно видавалося неможливим, тож він зв’язався зі службою “ARK”, надавши геолокацію.
Далі до роботи взялися рятувальники, які швидко виїхали на допомогу песику. Вони витягли його спеціальним пристосуванням, розібравши частину туалету. І попри страх та холод тварина виляла хвостиком, радіючи визволенню. Те цуценя було дівчинкою, і коли її відмили та відігріли, вона отримала прізвисько Принцеса. Наче у казці, маленька Принцеса опинилася у біді, але була врятована своїми героями.
Історія про те, як заради допомоги тваринам люди готові жертвувати власним життям
Іноді люди, які живуть на прифронтових територіях, принципово не їдуть звідти через своїх тварин. Війна в Україні довела, що бути переселенцем та біженцем вкрай важко й без тварин, а якщо маєш їх кілька, то місія переїхати разом з ними видається нездійсненною. Проблема оренди помешкання, де приймають разом з домашніми улюбленцями, лишається критичною, тож людина обирає життя у небезпечному місці, але у власному домі, так довго, як це можливо. Евакуація тварин із зони бойових дій є важливою частиною порятунку людей, які залишаються там заради своїх улюбленців.
Ця подія відбулася на лівому березі Купʼянська. У центрі трагедії опинився чоловік поважного віку, який рятував тварин від початку повномасштабного вторгнення. Під його опікою знаходилися звірі, які разом з ним пережили й окупацію, і визволення, але не новий наступ. Родина довго шукала місце, куди можна було б переїхати, все марно. А без своїх улюбленців чоловік вперто відмовлявся виїздити. Через стрес та погані умови проживання його врешті-решт підвело здоров’я – стався параліч. Доки родина шукала спосіб його вивезти, і усі швидкі відмовлялися їхати у вкрай небезпечне місце, будинок разом з усіма його мешканцями потрапив під ворожий обстріл. Господар не міг навіть поворухнутися, так і загинув у власному домі разом з деякими своїми улюбленцями.
Коли донька чоловіка пішки (через зруйновані під’їзні шляхи) дісталася до будинку, він вже догорав, але звідти їй на зустріч почали вибігати дивом вцілілі тварини: вісім котиків і улюблений собака господаря Жучок. Наступного дня жінка повернулася вже з командою “ARK”. Таким чином, деяких тварин вдалося евакуювати, але ціною стало людське життя.
Історія про те, як важко евакуювати тварин у стані стресу
Коли людина міцно прив’язується до своїх домашніх улюбленців, вона робить усе можливе для збереження їх добробуту. Ця історія про жінку з лівобережжя Куп’янська, яка рятувалася від війни разом зі своєю собачкою Кнопою.
Після чергового ворожого обстрілу міста у будинок жінки влучив снаряд, що стало поворотним моментом у рішенні родини поїхати з дому, що зазнавав руйнації просто на їхніх очах. Перебуваючи у стані стресу, сім’я швидко зібралася, аж зненацька пролунав ще один вибух. Налякана Кнопа втекла від своєї господарки, і та ніде не змогла її знайти. Довелося їхати без собаки. Думка про те, що тварина, яка стала членом родини, перебуває у небезпеці, не полишала жінку. За допомогою вона звернулася до команди рятувальників “ARK”. Пошукову місію для Кнопи організовували тричі, так само тричі собаку не вдавалося спіймати. Учетверте господарка доєдналася до рятувальників, і сталося диво: Кнопа сама до неї підбігла й більше не хотіла залишати.
Після евакуації Кнопа оселилася разом зі своєю родиною у гуртожитку. Завдяки людській любові тварина отримала другий шанс на мирне життя.
Історія про те, як регулярні евакуаційні місії рятують життя тваринам із зон бойових дій
У 2024 році лівий берег Куп’янська став одним із найчастіше відвідуваних населених пунктів рятівниками “ARK”. Місцеві жителі надавали запити про адресну евакуацію тварин, які лишалися біля своїх розбитих будок або шукали притулку деінде. Усі вони вже не були ані домашніми, ані безпритульними. Коти, собаки, свійські тварини стали заручниками війни, готовими заритися у найглибшу нору, аби лишень відчути безпеку та спокій.
В одній із рятівних поїздок команда з Харкова під звуки вибухів знайшла і врятувала одразу трьох собак. Першою з них була Марта, яка разом із людьми ховалася від артилерійського обстрілу. Другим песиком був Рексік – налякана тварина, що якийсь час жила сама поряд із розбомбленим будинком, втративши довіру до людини. Упіймати Рексіка було важко. Натомість третій пес, вівчарка Мухтар, самостійно прийшов на евакуацію, щойно машина “ARK” під’їхала на адресу.
Усі тварини із зони бойових дій мають різний ступінь стресостійкості й адаптації до несприятливих умов. Кожна з них пройшла свій шлях, отримавши фізичні й ментальні травми, і заслуговує на порятунок та свою щасливу історію.
Історія про те, як “ARK” рятує незвичайних домашніх улюбленців
Нечасто з евакуаційних місій привозять кабанів, але одного разу до команди “ARK” звернулися з проханням вивезти з Куп’янського району свинку Харитона. Виявилося, що Харитон належить до особливого виду свійських тварин – в’єтнамських свиней. Вони мають великі габарити й відрізняються від інших своїх родичів темним забарвленням і відвислими животами.
Вага Харитона сягала 130 кілограмів, і для його евакуації знадобилася допомога інших зооволонтерів, бо команди з п’яти рятувальників “ARK” було замало. Спільними зусиллями свиню приспали снодійним препаратом і гуртом віднесли до машини. Далі Харитона поселили разом з іншими врятованими свинями.
Історія про те, як тварини заводять справжню дружбу
Те, що тварини здатні на щиру прив’язаність і навіть дружбу, доводить історія двох песиків, які разом блукали Харковом. Відео, де вівчарка разом із таксою переходять дорогу, заполонило соціальні мережі, а очевидці намагалися відшукати їхніх господарів. Обидві собаки комфортно почувалися поряд з людиною, що вселяло надію на їх домашнє походження. Незвичайна компанія песиків, їхня близькість полонили перехожих, які й звернулися за допомогою до команди “ARK”.
Вівчарка й такса отримали клички Феліція та Фенді, проявивши чудеса дружніх стосунків, які взагалі можуть бути між тваринами. Поряд вони були активними й одразу раділи, а нарізно дуже сумували та нервували. Таких тварин важливо якомога швидше забирати з вулиці, доки та не внесла деструктивні корективи в їхню поведінку.
Історія про те, як дикі тварини стають соціальними
Не лише домашні тварини потребують допомоги. За важких умов існування, спричинених воєнними діями, дикі звірі частіше втрачають здатність самостійно боротися за виживання та витримувати штучний вплив антропологічної діяльності. Проте це не означає, що при зустрічі з будь-якими тваринами необхідно обов’язково з ними взаємодіяти та намагатися висмикнути з природного середовища. Здоровий глузд має підказувати, як діяти у разі необхідності. Наприклад, коли зустрічаєш очевидно хвору чи поранену тварину, що й відбулося у цій історії.
Дві дівчини випадково натрапили на лисеня, яке виглядало кволим і не мало сил пересуватися. Воно лежало поміж листя без змоги самостійно собі зарадити. Усупереч тому, що лисиці є переносниками сказу, дівчата не злякалися, й вирішили викликати службу порятунку. І хоч “ARK” не спеціалізується на реабілітації диких тварин, організація неодноразово рятувала травмованих птахів та звірів.
Коли лисеня відчуло загрозливе наближення людей, воно намагалося втекти, але сильне виснаження не дало цього зробити. У клініці тварині діагностували риніт і піроплазмоз, і після додаткових консультацій почали лікування. Ставили крапельниці, годували зі шприца. За тиждень таких маніпуляцій лисеня почало адаптуватися до товариства людини й потихеньку одужувати. Його назвали Фініком – маленьким “солодким дивом”, яке від турботи та соціального впливу стало скидатися на домашню тварину.
На жаль, диких звірів, яких було вилучено з природних умов існування, важко туди повернути. Вони стають надто орієнтованими на людину і менше пристосованими до виживання в дикому середовищі. Таких тварин передають до профільних реабілітаційних центрів, зоопарків та екопарків, на кшталт Харківського зоологічного парку та “Фельдман-Екопарк”.
Історія лисеня Фініка показала, що навіть дикого звіра можна приручити любов’ю, бо саме любов здатна долати труднощі й негаразди.
