Харків – місто, історія якого почалася в XVII ст. Спочатку він був заснований в якості передової фортеці і поступово обріс численними житловими кварталами. У міру збільшення чисельності населення все гостро ставало питання водопостачання міста. Ситуацію ускладнювало зростання промисловості, що призвело до забруднення природних водойм. Далі на kharkiv.name.
Спочатку проблему вирішували за допомогою Карповської, Павлівської та Білогородської криниць, вода з яких була придатна для питва і приготування їжі. Незважаючи на це, було прийнято рішення про будівництво в Харкові водопроводу. Про те, коли в місті з’явилася перша система водопостачання і водовідведення, а також про те, як вона розвивалася упродовж історії, ви дізнаєтеся нижче.
Будівництво першого харківського водопроводу
Ідея будівництва в Харкові центрального водопроводу виникла у давнину. Відомі імена декількох меценатів, які для цього навіть вносили щедрі пожертвування. Офіційне рішення прийняли тільки в 1846 році. Після того, як генерал-губернатор князь Долгоруков схвалив його, почали збирати пожертвування з місцевого купецтва. Незабаром фонд був переданий до петербурзької губернської канцелярії, де гроші пролежали без діла 26 років. Весь цей час водопостачанням міста займалися водовози. Тоді вартість одного відра води складала 1,5 коп., а за добу городяни споживали близько 100 тис. відер.
За часів царської Росії будівництвом інфраструктури займалися іноземні компанії, які часто не виконували своїх зобов’язань. Побоюючись знову втратити час на недобросовісних підрядників, харківська адміністрація не квапилася звертатися до іноземців. У результаті план системи водопостачання прийняли тільки в 1874 році. Контракт про водопостачання Харкова уклали з бельгійськими концесіонерами в 1878 році. Згідно з угодою, компанія повинна була володіти устаткуванням впродовж 45 років, а після цього воно мало перейти державі. У 1879 році права передали підприємцям Герцу, Розенблюму і Рубану.
Перший харківський водопровід здали в експлуатацію в червні 1881 року. Він складався з дренажних труб, по яких вода з Павлівського і Карпівського джерел надходила до головного та запасного резурвуарів. Городяни могли купувати воду в спеціальних будках за ціною від 0,25 коп. за одно відро. До цього моменту в місті мешкало вже більше 170 тис. чоловік.
Окрім центрального водопроводу, у Харкові були створені системи поливу вулиць і пожежогасіння, фонтани і артезіанські свердловини глибиною 200 м.
Харківський водопровід у XX столітті
У 1904 році концесіонери продали водопровід Харківському міському управлінню за 1,25 млн. карбованців. Після цього було створений Міськводопровід, який займався питаннями міського водопостачання і водовідведення. Незважаючи на це, прості городяни продовжували купувати воду в будках. Провести комунікацію до будинку могли тільки заможні харків’яни.
У 1912 році міська адміністрація виділила кредит на модернізацію водопроводу, у рамках якої:
- пробурили нові свердловини;
- побудували нові водопровідні споруди;
- встановили нові насосні станції;
- проклали нові магістралі.
Тоді ж провели бактеріологічне і хімічне дослідження річки Сіверський Донець, воду з якої визнали придатною для питва, але тільки за наявності спеціальних фільтрів.
Після жовтневого перевороту розвиток харківської системи водопостачання і водовідведення продовжився. З 1917 по 1940 рр. ввели в експлуатацію дев’ять артезіанських свердловин, які за добу подавали близько 16 тис. куб. м води.
У 1930-х рр. Харків переживав промисловий бум. У цей час у місті:
- модернізували турбінний і електромеханічний заводи;
- реконструювали транспортне машинобудування;
- побудували тракторний завод.
Це призвело до різкого збільшення чисельності населення і потреби в чистій питній воді. В результаті у березні 1938 року здали першу чергу Сіверсько-Донецького водопроводу, що дозволило збільшити добове подання води ще на 50 тис. куб. м.
На 1940-ві роки було заплановано будівництво другої черги, але плани змінила Друга світова війна. Оскільки місцеві промислові комплекси були переорієнтовані на виробництво військової продукції, перед міським водопроводом постало завдання в першу чергу забезпечувати їх працездатність.
Відразу після звільнення Харкова відновили спочатку Сіверсько-Донецький, потім артезіанський водопровід. Через те, що в місті спостерігався дефіцит води, уже в 1960 році ввели в експлуатацію другу частину Кочетокської станції, а в 1964 році – Печенізьке водосховище.
У 1976 році запустили в роботу першу в Радянському Союзі автоматизовану систему управління водопостачанням. Фахівці, які відповідали за запуск АСУВ, отримали Державну премію України і дипломи ВДНГ.
Харківський водопровід в незалежній Україні
У 1990-х роках у Харкові працювало вже декілька комплексів гідроочисних споруд. У 1994 році потужність деяких з них досягала 1 млн. куб. м на добу. Можливо, саме через високе навантаження на Диканівському комплексі сталася аварія. Після цього було прийнято рішення про модернізацію устаткування.
У 1996 році в місті завершилося будівництво першого лабораторного корпусу, оснащеного сучасною матеріально-технічною базою для дослідження води. У цілях попередження надзвичайних ситуацій на місцях водовідведення в 1995 році створили мобільний підрозділ, устаткування якого дозволило своєчасно локалізовувати та ліквідовувати аварії.
У 1996-му в Харкові запустили лабораторію телевізійного контролю. Вона була створена для:
- внутрішнього огляду водопровідних мереж без попереднього розриття;
- своєчасного проведення ремонтних і відновлювальних робіт;
- попередження аварій;
- накопичення бази даних.
У 1997 році Диканівський комплекс біологічного очищення обладнали новими гідроочисними спорудами. Це дозволило йому за добу очищати до 800 тис. куб. м стоків.
Харківський водопровід в XXI сторіччі
На початку 2000-х у Харкові почали активно впроваджувати технології, спрямовані на санацію і реконструкцію устаткування тунельних каналізаційних колекторів. Щоб захистити їх від корозії, використовували керамічні плити, поліетиленові листи з анкерними ребрами і інші матеріали.
У 2001 році «Харківкомуночиствод» встановив перший у країні тепловий насос, що дозволив використовувати каналізаційні стоки як джерело низькопотенційного тепла. Далі він щороку очолював національні рейтинги кращих комунальних підприємств.
З 2004 року в Харкові працює нова лабораторія, яка однією з перших у країні стала використовувати інноваційні методи аналізу води. Зокрема на її базі проводять атомну абсорбцію, ультрафіолетову спектрометрію, капілярний електрофорез, рідинну і газову хроматографію, імуноферментний аналіз тощо. Це дає можливість забезпечувати жителів Харкова питною водою, що відповідає світовим стандартам, вільною від нафтопродуктів, мікроорганізмів, пестицидів, токсинів та інших небезпечних речовин.