Формування ландшафтного мистецтва було невіддільною частиною всієї історії розвитку суспільства. Форма та наповнення садів і парків залежала від багатьох чинників, серед яких: екологічні умови, політичні події, ідеологічні міркування, розвиток науки, нові мистецькі течії тощо. Далі на kharkiv.name.
Зелені насадження забезпечують комфортне середовище та покращують санітарно-гігієнічний стан довкілля. Харків має багатий природно-заповідний фонд та велику кількість парків й скверів, історія деяких налічує понад 100 років.
Історичний контекст озеленіння Харкова
У 1920-х роках минулого століття площа зелених територій у Харкові була незначною, хоча дерев і кущів було немало. Це обумовлено особливістю житлового фонду міст того часу. Більшість осель були приватними й мали власні насадження переважно плодовими деревами.
На початку 1930-х років міський ландшафт починає змінюватися. Проєктування нових будівель та реконструкції старих кварталів передбачає не менше 10% забудівлі відвести під зелені насадження. Проте під парки та сквери відводилось не більше 2% забудованої території.
Зазвичай до озеленіння залучали студентів, учнів старших класів та робітників на суботниках й інших заходах присвячених святковим датам.
У другій половині 1930-х років озеленіння вже набуває системного характеру. Починають з’являтися професійні установи, які займалися розведенням та висадкою рослин у парках та скверах.
У часи Другої світової війни усі парки та сквери Харкова постраждали від бойових дій.
Зелені зони середини XX століття
Озеленіння Харкова будо тісно пов’язано з післявоєнною відбудовою міста у другій половині 1940-х років. Почали створювати нові та розширювати старі території відпочинку. У 1946 році заклали сквер Перемоги, в якому з’явився відомий харків’янам фонтан “Дзеркальний струмінь”. На схилах Університетської гірки був створений ще один новий сквер з зеленими терасами та водними каскадами. В ньому вперше у практиці міста висадили дорослі липи влітку. У кінці 1940-х років було висаджено 430 тисяч дерев та 850 тисяч кущів. Зеленими насадженнями розширили парк ім. Горького, який тепер має назву Центральний парк культури та відпочинку. Був оновлений садово-парковий комплекс ім. Шевченка, який і до того мав цінні колекції каштанів та 200-річних дубів-велетнів.
У 1950-х роках при плануванні озеленіння почали враховувати рельєфи місцевості та використовувати комплексний підхід для проєктування забудов та прилеглих територій. Система насаджень формувалась для оздоровлення навколишнього середовища, покращення зовнішнього вигляду міста та створення умов для масового відпочинку населення. Міські зелені зони почали розділятися на певні групи. Для загального користування створювали парки відпочинку, дитячі майданчики, спортивні стадіони, сквери, бульвари, лісопарки, гідропарки тощо.
Для обмеженого користування, дерева та кущі висаджували на шкільних ділянках, дошкільних дитячих установах, поруч з громадськими будинками, культурно-освітніми установами тощо. Для спеціальних призначень, наприклад, шумозахисних, вітрозахисних та інших, створювали санітарно-захисні та охоронні зони на територіях ботанічних та зоологічних садів, квіткових господарств, цвинтарів тощо.
Харківська система озеленіння
Екологи рекомендують висаджувати переважно рослини притаманні регіону. Рослинний світ Харкова загалом представлений найтиповішими породами дерев, серед яких: дуб, каштан, липа, береза, верба, тополя, клен та інші. Варто відзначити, що такі поширені дерева, як акація, клен, шовковиця, софора та платан, не характерні для України. Вперше вони з’явилися та були акліматизовані на території парку Каразіна на початку ХІХ століття. Згодом ці рослини поширились по всій країні.
Зелена зона Харкова з її міськими садово-парковими насадженнями є прикладом гарної організації системи озеленіння на теренах України. Площа міста становить понад 35 тисяч гектарів, а площа зелених масивів, серед яких сади, парки, бульвари, сквери та інше, становить майже 15 тисяч гектарів. Найбільша частина зеленої зони припадає на Лісопарк, який є єдиним мішаним лісом у місті. Взагалі для відпочинку у Харкові існує 31 парк, 5 садів, 150 скверів та понад 500 озеленених куточків відпочинку. Загальний показник озеленіння міста становить понад 50%, при нормі 45%.
Проте зелені зони розташовані не пропорціонально, найбільше їх у Новобарівському районі, а найменше у Холодногірському, Основ’янському, Слобідському та Індустріальному. Через неконтрольовані забудови, на деяких ландшафтних об’єктах почався процес деградації природного середовища. Практично усі лісопарки знаходяться у кризовому стані. Через воєнну агресію зі сторони “росії”, яку вона почала у 2022 році, зелені зони Харкова зазнають ушкоджень, що погіршує екологічний стан міста.
Забруднення навколишнього середовища є однією з основних проблем населення планети. Фахівці довели, що система озеленіння міста виконує важливу екологічну роль і має бути обов’язковою для середмістя. Це сприяє покращенню складу повітря, позитивно впливає на температурний режим та вологість, захищає від сильних вітрів та зменшує міський шум.
Попри воєнні дії, сади, сквери, бульвари, парки, зелені насадження у подвір’ях житлових кварталів залишаються найкращими місцями для відпочинку харків’ян.