Чим більше минає часу, тим меншає здатність провести чітке розрізнення між природою, якої ще не торкнулась людина, та природою, яка повністю опинилась під її владою. З того моменту, як навколишнє середовище почало сприйматись лише в якості низки корисних копалин, складно виявити ту частину на земній кулі, на якій природа зберегла свій початковий вигляд. Далі на kharkiv.name.
Втім, існують явища, що можуть бути предметом натхнення попри свій цілком штучний характер, і одним із таких є кар’єр.
Наш регіон, разом із різноманіттям природних пам’яток, є мальовничим і через уже розглянутий об’єкт ландшафту.
Формування, відомі з доби палеоліту
Спершу пару слів про структуру кар’єру, та яким чином він утворюється. Стандартно його визначають як сукупність гірничих виробок, що утворюється в процесі видобутку корисних копалин саме у відкритий спосіб.
Помилково можна подумати, що для формування кар’єру необхідна та технологічна потужність, що нарощує свою міць на зламі ХХ та ХХІ століть. Однак відкриті гірські роботи відомі аж з доби палеоліту. Тоді поява перших великих кар’єрів була безпосередньо пов’язана з будівництвом пірамід у Стародавньому Єгипті.
Втім, техніка з часом змінювалась, і з нею – система. Сучасні кар’єри, як правило, являють собою низку уступів – з них поверхові є породними або розкривними, водночас як нижні – видобувними. Такий порядок забезпечує вилучення гірничої маси в межах поля кар’єру.
Щодо транспортних зв’язків, то їх забезпечують постійні або ковзаючі з’їзди, водночас ті, що сполучають із поверхнею, здійснюються завдяки траншеям.
Добробут, яким зловживають
Харківська область має великий потенціал видобутку піску, оскільки загальна площа, яка з нього складена, є доволі великою. На тлі цього історії регіону відомі численні випадки нелегальних робіт, які знищували ліси, аби на їхній території організувати черговий кар’єр. Стурбованість щодо даних дій з особливою пристрастю висловлювали екоактивісти та прості мешканці, яких обурювало знівечення рідного для них середовища.
Так, у серпні 2009 року розгортається конфлікт між мешканцями району Жихор та водіями КАМАЗів, що масово вивозять пісок. Чим більше – тим ширше розростається кар’єр, а з цим і лють тих, хто живе з ним поруч.
Втім, даний скандал стає результатом затяжної спроби розв’язати проблему більш цивілізованим шляхом. Місцеве населення звертається до всіх можливих інстанцій, однак це не зупиняє процес нелегального вивезення піску з прилеглих до мікрорайону територій.
Очевидці вказують на неприпустимість розмірів, порівнюючи масштаб кар’єру з площею Свободи. Урешті-решт, сповнені спрагою справедливості, вони влаштовують безстроковий страйк у відповідь.
До нього доєднуються як місцеві мешканці, так і екологи. На чолі останніх стоїть прессекретар екологічної групи “Печеніги”, Олег Перегон.
Ситуації не дає охолонути й той факт, що лише навколо Жихора налічують близько 7 незаконних кар’єрів.
Деякі з них протестувальники виявляють у часто відвідуваних туристами місцях – наприклад, біля пляжів Основ’янського гідропарку. Це своєю чергою стає джерелом серйозної небезпеки. Людина може не помітити місце відкритого видобування копалин та провалитись – навряд чи варто підкреслювати, наскільки більшає ризик у випадку з дітьми.
Жити поряд із кладовищем природи
Проведення пікетів не зупиняє охочих набити сповна свій кузов. Хіба що відтепер вони це роблять ще швидше – аби ніхто не встиг зафіксувати номер машини.
Темпи операцій набирають обертів таким чином, що для наповнення вантажівки піском і подальшим виїздом необхідно всього-на-всього хвилин 10.
Організація діяльності нагадує щось первісне: прибитий до дерева умивальник із корпусом телевізора, що стоїть поблизу, утворюють так звану “касу”. За неї – людина, яка стягує плату за сипучу копалину, а поруч – величезний екскаватор, що насипає пісок.
Така незаконна діяльність сконцентрована, зокрема, у Харківському з Червонозаводських районах. А розростатись їй і надалі сприяють органи внутрішніх справ, що не систематично відстежують – якщо відстежують взагалі – хто копає та куди везе пісок.
Навіть якщо вдаються до розгляду справи, то заминають її досить швидко. Так, коли до Жихора виїжджала прокуратура за зверненням місцевих мешканців – була лише визначена площа кар’єрів. Матеріали передали, але розслідувати порушення так і не продовжили.
Втім, збитки, завдані природі, що нараховують мешканці Жихора – численні. Так, один із них – Сергій Миколайович, розповідає, що розробка кар’єру опосередковано нищить і дерева. Порушники ламають їх – зокрема, сосни, яким близько 70-80 років, та вивозять на продаж. Інші ж слугують дорогою – наприклад, молоді ялинки, що були вирощені лісниками.
Не можливо не усвідомлювати жах скоєних злочинів, навіть якщо не дивитись на піщані глибини, що стають ширше з кожним днем. Жити поруч із кар’єрами мешканцям Жихора стає нестерпно й через відсутність огороджувальних конструкцій, які б обмежили прірву. Бо найменший вітерець провокує бурю, а через безпосереднє розкопування в місцевого населення з колодязів тече вода.
Невловимість зла
Спроба покарати винних перетворюється, зрештою, на замкнене коло. Звернення до державної екологічної інспекції виявляється безрезультативним – там про проблему знають, і навіть виїжджають на виклики. Проте змінити становище не можуть, тому обирають шлях простіше – перекласти відповідальність на правоохоронні органи.
Проте Андрій Нерета, заступник начальника державної екоінспекції Харківської області розповідає, що знайти порушників закону непросто, навіть попри обізнаність щодо фактів та місця злочину.
На це впливає і недостатня примусова сила – люди відмовляються показувати власні документи, а на пряме запитання “хто ви?” відповідають: “ніхто!”. У гіршому випадку вони просто розвертаються та їдуть геть далі від кар’єру.
Таким чином, необхідна примусова сила втілюється в затриманні осіб та подальшій оперативно-розшуковій діяльності – а це вже своєю чергою є повноваженнями правоохоронних органів.
Коло ж діяльності екоінспекції звужується і здебільшого являє собою просту фіксацію завданої шкоди. Андрій Нерета розповідає, що до виконаного обов’язку належить підрахунок державних збитків через нецільове використання землі та самозахоплення ділянки.
У змісті порушення пояснюється, зокрема, що землі, на яких здійснюється видобування піску, є власністю лісового фонду – тому не призначені для розробки кар’єру.
Для заступника начальника державної екоінспекції ситуація в Жихорі являє собою скоріш чергову ланку в ланцюзі злочинів, якими рясніє 2007 із 2008 роками. Лише за цей проміжок у нашому регіоні було порушено близько 6 кримінальних справ. Їхня загальна сума становила два мільйони гривень, проте Андрій Нерета запевняє, що компетентні органи вже ухвалюють рішення про порушення кримінальної справи щодо ситуації в Жихорі.
Проте враховуючи масштаби нелегальної видобувної діяльності, стає зрозумілим, що відкрите провадження так і залишиться на папері. І боротьбу за збереження власного середовища доведеться вести саме його мешканцям.