Харків у всі часи славився концентрацією талановитих людей. Список знаменитих у країні, та й далеко за її межами, конструкторів, інженерів, вчених, лікарів і музикантів налічуватиме сотні імен. Напевно, на подив багатьох сучасних харків’ян, буде цікаво дізнатися, що наше місто прославилося ще й розробкою перегонових автомобілів. У середині минулого століття ці машини не тільки були випущені у «світ», а й встановили кілька десятків швидкісних рекордів. «Це точно про наш Харків?» – може виникнути запитання. Стаття допоможе отримати переконливу відповідь на нього. Далі на kharkiv.name.
Генератор ідей
Після Другої світової війни Харків, як і інші промислові міста Радянського Союзу, розвивався семимильними кроками. Будувалися заводи-гіганти, збільшувалася кількість навчальних закладів та лікарень. У ногу з всесоюзним будівництвом розвивався спорт у всіх його напрямках. Мото і автоспорт не був винятком. У нашому місті жив та працював талановитий перегонник і конструктор Едуард Йосипович Лорент. Його ім’я нерозривно пов’язане з першими моделями перегонових автомобілів у нашому місті.
Про Едуарда Йосиповича можна коротко сказати його ж фразою: «Сам придумав, сам зробив, сам їздив». Він дійсно був невгамовним генератором ідей до кінця свого життя. У 1952 році Лорент представив свою першу модель «Харків Л1» на першості СРСР під Москвою. На його винахід конструктора надихнули два рекордно-перегонових авто, вивезених із Німеччини в 1940-х роках. На жаль, на першості СРСР виявилося, що в машині під час розігріву виявилися ламання та вона не могла брати участь у змаганнях. Сам Едуард Йосипович часто говорив, що у нього було більше поразок, ніж успіхів. Але це не завадило видатному харків’янину назавжди посісти почесне місце в історії всесоюзних та міжнародних швидкісних рекордів на перегонових автомобілях власного виробництва. За високі спортивні досягнення він був ушанований почесного звання «Заслужений майстер спорту СРСР», двома медалями.
Моделі та рекорди
Е. Лорент постійно вдосконалював моделі авто, враховуючи помилки минулих конструкцій та ніколи їх не повторюючи. Після першого невдалого старту, неполадки було усунуто та вже 1953 року «Харків Л1» встановив свій перший всесоюзний рекорд – 149,9 км/год на 10 км, зпрожогу. Цей автомобіль одразу став сенсацією, особливо його двигун – об’ємом 250 см3.
Пізніше, в 1954 році, Едуард Лорент зібрав нову модель, з поліпшеними характеристиками – «Харків Л2». Вона була більш обтічною, легшою за вагою та мала більш досконалий мотор – 350 см3. З роками харківський конструктор удосконалив потужність мотора до 500 і 750 см3. Просто неймовірно, що «Харків Л2» в умілих руках перегонника Е. Лорента встановив 36 швидкісних рекордів, як всесоюзних, так і міжнародних. Ось деякі з них, на дистанції 1 км, з ходу:
- 1953 рік – 106,7 км/г;
- 1954 рік – 218 км/г;
- 1955 рік – 222,2 км/г;
- 1956 рік – 227,1 км/г;
- 1961 рік – 246 км/г.
Ближче до 1965 року, рекордно-швидкісні змагання більше не проводилися на солоному озері Баскунчак, а інших варіантів у Союзі не було. Едуард Йосипович, як колишній військовий та обкатник танків під час Другої світової війни, помітив, що залишилося багато не залучених у мирний час аеродромів. Злітна смуга на них, а точніше, її покриття цілком підходило для швидкісних змагань. Але був один момент, який спонукав Е. Лорента задуматися над розробкою чергової моделі перегонової машини. Довжина злітної смуги була від 0,5 до 1 км, а отже місця для старту було недостатньо. Тоді з’явився «Харків Л3» – перегоновий автомобіль, здатний набирати швидкість з місця. У 1967 році відбувся останній рекордний заїзд великого конструктора та перегонника на аеродромі в Чугуєві. Естафету перегонової діяльності Лорента прийняв його син – Валерій. На моделях «Л2» та «Л3», що стартували з місця, було встановлено ще серію всесоюзних рекордів.
Читаючи історію автомобільних перегонів у нашому краї, про талановитих авіаконструкторів того часу, розумієш, що Харків – це місто, яке не перестає дивувати!
