Систематичні метеорологічні спостереження почали проводити у Санкт-Петербурзі ще з 1722 року, а 1834 року за указом Миколи I було створено перші офіційні обсерваторії. З початку XX століття на території України діяли метеорологічні станції, що входили до загальної мережі Російської імперії. Харків, як один із найбільших наукових центрів Східної Європи, відіграв ключову роль у становленні та розвитку метеорології на Сході країни. Далі на kharkiv.name.
Спостереження у XIX столітті
Перші спроби проводити систематичні спостереження за атмосферними явищами у Харкові робили ще у другій половині XIX століття. Ці спостереження велися силами Харківського товариства природодослідників, члени якого у 1870-1880-х роках почали фіксувати температуру повітря, опади, тиск та напрямок вітру. Дані, які отримували у Харкові, надсилали до Головної фізичної обсерваторії у Санкт-Петербурзі, яка з 1849 року координувала роботу метеостанцій на території всієї Російської імперії. У 1872 році почалася регулярна публікація щоденних бюлетенів про погоду, куди входили відомості і з харківської станції. Водночас у Харківському університеті почали читати курси з фізики атмосфери та кліматології.
Розвиток після революції
Після революції 1917 року та Громадянської війни спостережну мережу було частково зруйновано. Вже у 1921 році Раднаркомом був ухвалений декрет про організацію державної метеослужби, на підставі якого почала формуватися централізована система гідрометеорологічних установ у Радянській Росії та на території Української РСР. У Харкові було відновлено роботу метеостанції, розширено функції служби та розпочато підготовку фахівців. У 1929 році у СРСР було створено Єдину гідрометеорологічну службу – централізований орган, підпорядкований безпосередньо Раді Народних Комісарів. Служба координувала всю систему метеорологічних та гідрологічних спостережень, наукових досліджень та прогнозної діяльності на території Радянського Союзу. У цей період почалося масштабне технічне переустаткування служби: впроваджували сучасні методи збирання та оброблення даних, активно застосовували радіозв’язок, розвивали аерологічні дослідження з використанням радіозондів. На початку 1930-х років у Харкові діяли як стаціонарні метеостанції, так і мобільні агрометеорологічні групи, які оперативно надавали прогнози погоди аграрному сектору.
Заснування Харківського гідрометеорологічного інституту
У 1930 році було засновано Харківський гідрометеорологічний інститут, який став першим спеціалізованим навчальним закладом в УРСР, що готував кадри для галузі гідрометеорології. Тут навчалися на інженерів-метеорологів, синоптиків, гідрологів, фахівців з агрометеорології та радіаційної безпеки. Викладацький склад інституту охоплював учених з Харківського університету та залучених фахівців з Москви та Ленінграда. Вже до кінця 1930-х років випускники інституту працювали по всій території СРСР.
Війна та відновлення
З початком Другої світової війни частина обладнання та фахівців була евакуйована, але метеоспостереження тривали. Під час війни значення гідрометеорології особливо зросло: дані про погоду стали критично важливими для авіаційних вильотів, артилерійської стрільби та оперативного планування бойових операцій. Після визволення Харкова у 1943 році почалася реконструкція метеостанцій та відновлення інституту.
Харків у системі гідрометслужби СРСР
У повоєнні десятиліття Харківська гідрометеорологічна служба активно розвивалася у межах загальносоюзної гідрометеорологічної системи. У 1950-1980-х роках були впроваджені аерологічні спостереження, автоматичні прилади, почали використовувати дані супутників, а також було розпочато цифрове оброблення інформації. Наукові підрозділи інституту та служби брали участь у розробленні методів довгострокового прогнозу, моделювання атмосферних процесів та дослідження забруднень. Крім того, метеослужба Харкова забезпечувала спостереження за водними об’єктами, зокрема за річкою Сіверський Донець та водосховищами області.
Незалежна Україна
Після 1991 року гідрометеорологічну службу України було реорганізовано у самостійне відомство, що входить до структури Міністерства з питань надзвичайних ситуацій. Харків зберіг свій статус найважливішого регіонального центру. До складу служби увійшли обласний центр з гідрометеорології, аерологічна станція, гідрологічні пости та лабораторії. Щорічно Харківський підрозділ робить тисячі прогнозів та попереджень про небезпечні природні явища. На засадах колишнього Харківського гідрометеорологічного інституту працює факультет геології, географії, рекреації та туризму Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, який продовжує готувати спеціалістів у галузі гідрометеорології.
Крім того, у місті працює Харківський гідрометеорологічний коледж. Обидва навчальні заклади підтримують тісну співпрацю з практичними підрозділами гідрометеорологічної служби.
Попри війну та руйнування, станом на 2025-й рік Харківська метеослужба продовжує свою роботу.
Список використаних джерел інформації: