Харківська атомна теплоелектроцентраль (АТЕЦ) – один із найбільших та найамбітніших енергетичних проєктів Радянського Союзу кінця XX століття, який так і не був реалізований. Це історія про грандіозні плани, трагедію Чорнобиля та занедбане містечко будівельників, яке сьогодні називають “атомними Бірками”. Далі на kharkiv.name.
Передумови будівництва нової станції
Наприкінці 1970-х – початку 1980-х років у Радянському Союзі активно розвивали атомну енергетику, прагнучи забезпечити промислові центри надійним та економічним джерелом електроенергії та тепла. Зростання промислового виробництва, розвиток машинобудування та хімічної промисловості вимагали великих обсягів енергії, а традиційні джерела – вугільні та газові теплоелектроцентралі – вже не завжди мали змогу витримати такі навантаження. Атомні теплоелектростанції розглядалися як ефективне рішення, що було здатне одночасно виробляти електроенергію та забезпечувати теплом великі міста. Розробленням перспективної схеми теплопостачання Харкова займалася харківська філія інституту “Енергопроект”. За оцінками фахівців інституту, потреби міста у теплі з 1980 до 1995 року мали зрости майже вдвічі, що вимагало пошуків нового потужного джерела теплопостачання. Будівництво нових атомних станцій могло б допомогти у розвʼязання цієї проблеми. Одним із найвідоміших таких проєктів стала Харківська атомна теплоелектроцентраль – масштабний енергетичний комплекс, призначений для забезпечення електричною енергією та теплом Харкова. Станція мала значно підвищити надійність енергопостачання міста, знизити залежність від вугілля та підвищити економічну ефективність шляхом використання атомної енергії. Наприкінці 1970-х років Рада Міністрів СРСР офіційно затвердила план будівництва Харківської атомної теплоелектроцентралі. У розробленні проєкту брали участь співробітники Львівської, Київської, Єреванської, Свердловської та Горьківської філій “Атомелектропроєкту”, але генеральним проєктувальником було Харківське відділення інституту. Та попри амбітні плани та розпочате будівництво, цей енергетичний об’єкт так і не був завершений.
Початок будівництва
Для будівництва обрали ділянку за тридцять кілометрів від Харкова, поблизу селища Бірки. Вибір ділянки був обумовлений кількома важливими факторами: тут проходила залізниця, що забезпечувало зручну транспортну доступність для доставлення матеріалів та техніки, крім того, поруч була річка і кілька невеликих водойм, які були вкрай необхідні для ефективного охолодження реакторів та інших технологічних систем атомних станцій. До 1984 року на майданчику були проведені масштабні підготовчі роботи: розмітка території, виїмка ґрунту для фундаментів та споруд, прокладання перших комунікацій. На будмайданчик з’їжджалися сотні молодих фахівців та робітників з усього Радянського Союзу. Водночас було розпочато зведення містечка атомників. Крім житлових будинків, планувалося будівництво дитячого садка, школи, поліклініки та будинку культури.
Технічні характеристики проєкту
Передбачалося, що Харківська АТЕЦ буде обладнана реакторними установками В-320 з водяними енергетичними реакторами типу ВВЕР-1000, які повинні виробляти електроенергію, а також забезпечувати теплом місто-мільйонник. Ці реактори вже успішно експлуатувалися на інших станціях СРСР та були визнані одними з найнадійніших. Проєктом передбачалася можливість розширення станції до 4 енергоблоків. Основним завданням станції було не тільки вироблення електроенергії, а й постачання Харкова теплом, що істотно знижувало б витрати на паливо. Крім реакторів, проєкт передбачав будівництво парових турбін Т-1070-60 та генераторів ТВВ-1000-4УЗ.
Чорнобильська катастрофа та наслідки
Будівництво ХАТЕЦ було заплановано генеральним планом розвитку Харкова з 1986 року. Поки проєкт розробляли, було розпочато зведення містечка атомників. Крім житлових будинків, планувалося будівництво дитячого садка, школи, поліклініки та будинку культури. Зведення станції мало розпочатися у 1988 році, але двома роками раніше сталася аварія на Чорнобильській АЕС, після чого було введено заборону на будівництво атомних об’єктів на відстані ближче, ніж 30 кілометрів від великих міст. До моменту аварії на ЧАЕС у харківському містечку атомників вже встигли звести два дев’ятиповерхові будинки, було розпочато будівництво третього будинку та закладено фундамент під школу. Після аварії будівництво АТЕЦ було призупинено, згодом проєкт було скасовано, а нові будинки так і залишилися незаселеними.
Станом на 2025 рік будівлі у колишньому містечку будівельників продовжують руйнуватися: вікна вибиті, дахи частково обвалилися, комунікації давно зруйновані, територія заросла деревами та чагарниками. Сюди іноді приїжджають сталкери, фотографи та дослідники занедбаних місць. Місцеві жителі, які мешкають у навколишніх селах, називають це місце “атомні Бірки” – в пам’ять про проєкт, що не відбувся, та про місто, яке мало жити.
Список використаних джерел інформації: