Йтиметься про Музей природи Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, який є не лише найбільшою, а й однією з найстаріших галерей Європи. В Україні це один з найбільших і найавторитетніших наукових, учбових та освітніх центрів. А почалося все більше двохсот років тому з покупки двох вражаючих за мірками того часу колекцій. Далі на kharkiv.name.
Екскурс в історію
Ще в 1805 році все почалося з заснування Імператорського університету, розташованого в Харківському навчальному окрузі. Попечителем округу був граф Потоцький. Саме він у 1806 році купив у Четті з Італії зоологічну колекцію в якості наочного матеріалу. Вона була досить великою і налічувала понад 500 видів жуків, більше сотні опудал птахів, понад 200 видів метеликів, кілька десятків морських їжаків і зірок, дві з половиною тисячі раковин молюсків, сотні найрізноманітніших мінералів і коралів. У 1807 році граф Потоцький придбав колекцію, що належала аптекарю з Ганноверу на ім’я Грюнер, вона включала колекції мінералів і скам’янілостей, комах і птахів.
Обидві колекції стали основою експозиції майбутнього музею, датою заснування якого прийнято вважати 2 квітня 1807 року – день, коли експонати були доставлені до Харкова. На базі куплених Потоцьким колекцій був створений Природничий кабінет. Першим його куратором був професор ботаніки Делавінь.
Згодом Природничий кабінет розділився на дві частини – кабінет зоології і кабінет мінералогії, між якими була перегородка.
Кабінет зоології
Через 100 років експозиція зоологічного кабінету, яка значно розрослася, лягла в основу самостійного музею – Музею зоології. У 1901 році його перенесли в окреме приміщення, яке до того було будівлею колишнього студентського пансіонату.
Колекція музею стала невід’ємною частиною навчального процесу – усі експонати заздалегідь вписувалися в програми і детально аналізувалися на лекціях. Студенти були просто в захваті від таких наочних посібників. Але щастя, як то кажуть, тривало недовго.
У період з 1920 по 1930 роки в стінах самого вузу сталося кілька змін, у результаті яких практично повністю був порушений контроль за зберіганням і утриманням експонатів. З такою складністю зібрані частини колекції хаотично переміщалися по класних кімнатах, через що часто приходили до непридатного стану.
Лише в 1937 році ситуація значно покращилася, коли експозицію перейменували в Музей дарвінізму і розділили або на дві секції:
- класичний дарвінізм;
- відділ походження людини.
До середини XX століття колекція поповнювалася все новими і новими зразками, яких налічувалося вже більше двох тисяч. Серед них були гімалайські ведмеді, кабани, леви, леопарди, козулі, шкури індійських слонів, сибірські козероги, олені, плазуни і комахи.
Все це багатство використовувалося не тільки для регулярних виставок, а й для майбутнього фонду музею. Величезна колекція була зібрана з усіх куточків Землі і надавала широке уявлення про фауну нашої планети.
У 1962 році настав час задуматися про глобальне розширення. Завдяки зусиллям видатного режисера В. Н. Грубанта, в тандемі з професором В. І. Астаховим, колекція «потіснила» біологічні та економічні факультети, які так сам розташовувалися тут, і зайняла всі приміщення. Через два роки до неї приєднався и кабінет мінералогії.
Надалі таке злиття призвело до появи відомого Музею природи.
Кабінет мінералогії
Величезна колекція різних мінералів довгий час не могла показатися в повній красі через відсутність приміщення відповідних розмірів. Всього третя частина колекції, яка налічувала понад 20 000 зразків мінералів з різних родовищ планети, експонувалася на кафедрі мінералогії до 1964 року.
Майже сорок років експозиція практично не поповнювалася новими зразками. А великою подією в житті музею став 1842 рік, коли з Петербурзького університету прибуло понад тисячу нових експонатів. Після цього в житті майбутнього музею почався період розквіту, і завдяки активній роботі співробітників його відділу колекція постійно зростала.
Особлива увага приділялася і кристал гірського кришталю вагою 100 кілограмів, і різним малахітам, і мармурам, і, звичайно ж, метеоритам. До речі, історія метеоритів почалася зі зразка, що на початку XIX століття впав на територію Смоленської області і в якості подарунка музею від графа Потоцького зайняв почесне місце в тодішній колекції.
Після 1917 року справою зайнялися співробітники Науково-дослідного інституту геології – і все нові й нові штруфи мінералів поповнили полиці музею. Найбільшим подарунком для експозиції стала подарована в 1986 році колекція зразків (понад 1000 штук), заповідана одним зі колекціонерів на прізвище Дмитрук.
Знайшлося місце для діамантів. Саме співробітники Музею природи мають весь архів документів, першовідкривачів найтвердішого мінералу в світі на території СРСР. Цікаво, що родовище має незвичайну форму трубки, де алмази утворюються в результаті швидкого підйому шарів магми Землі в умовах високого тиску і температур. Процес утворення дуже тривалий, може зайняти від мільйона до мільярда років.
Важливі люди в історії
Професор хімії Шнауберт – видатна особистість в житті Музею. Він був запрошений до Харкова самим Гете і довгий час очолював мінералогічний кабінет, зробивши ряд важливих відкриттів. До речі, Гете, перебуваючи в статусі почесного члена Імператорського університету, сприяв процвітанню і розвитку експозиції.
Професор І.А. Криницький відомий своїм внеском до колекції музею (близько 8 000 нових експонатів), а також систематизацією і каталогізацією зразків експозиції. Працюючи з 1826 по 1836 рік, він також керував рядом експедицій і відкрив кілька лабораторій.
У різний час музей очолювало багато відомих людей і вчених, але всіх їх об’єднувало одне – велика любов до природи і віра в свою справу.
Що в музеї цікавого?
Саме слово музей викликає у багатьох смуток і меланхолію. Але повірте на слово – у Музеї природи Каразінського ХНУ вам точно буде на що подивитися! На величезній площі в майже 4 тисячі квадратних метрів розташовано 23 окремих виставкових зали з більш ніж 250 тисячами експонатів з усього світу.
Усередині експозиція розділена на чотири зони для зручності:
- еволюція органічного світу;
- безхребетні і хребетні;
- геологія;
- охорона природи.
Кожен може слідувати напрямком, що його зацікавить.
Тут буде цікаво як любителям ентомології – величезна колекція нараховує понад сто тисяч різних видів комах, так і любителям мавп – у залах музею виставлено близько 100 експонатів представників цього виду тварин. Одного разу куплена у колекціонера з Полтавської області експозиція птахів стала найбільшою в Україні і до цього дня дивує відвідувачів своїм розмахом.
Експонати в музеї розділені на біологічні групи, систематизовані колекції, а також представлені для наочності і видовищності у вигляді діорам з аудіовізуальним супроводом. У стінах музею панує атмосфера нових відкриттів і пригод. Тут також можна не тільки зануритися в історію природи свого краю, а й відвідати подумки кожен куточок нашої планети.