Завод “Серп та Молот” – одне з найстаріших промислових підприємств у Харкові. Його було засновано ще у 1881 році. Спочатку там випускали сідла, кінні плуги, борони та інше сільськогосподарське обладнання. У 1895 році завод було перетворено на акціонерне товариство, й він отримав назву “Завод землеробських машин Товариства “М. Гельферих-Саде” у Харкові”. Далі на kharkiv.name.
Створення заводу “Серп та Молот”
Засновником та власником заводу був Макс Гельферих – німецький підприємець. Зі зростанням попиту та розвитком промисловості у регіоні підприємство поступово розширювалося та модернізувалося. У 1913 році на заводі “Серп та Молот” почали випускати вже понад 3 тисячі плугів на рік, а також виробляли олійниці, млинове обладнання та запчастини. Після революції 1917 року завод був націоналізований радянською владою.
У 1922 році підприємству було надано назву “Перший державний завод сільськогосподарського машинобудування “Серп та Молот”. У 1923 році до його складу було включено промислову інфраструктуру колишнього заводу сільськогосподарських машин Мельгозе.
До кінця 1925 року завод “Серп та Молот” відновив свої довоєнні виробничі потужності. У 1927-1928 роках близько 90% продукції, що випускалася, становив ручний та кінний сільгоспінвентар. А до кінця 1928 року обсяг випуску продукції перевищив рівень 1913 року майже вдвічі.
Індустріалізація та нова спеціалізація
З кінця 1920 років у СРСР було розпочато програму індустріалізації. “Серп та Молот” почали розбудовувати за проєктом інституту “Гіпротракторосільгоспмаш” – тоді такі організації розробляли плани реконструкції для усієї галузі сільгоспмашинобудування. Були побудовані додаткові цехи, завезені нові верстати та налагоджено конвеєрне виробництво. З невеликого підприємства “Серп та Молот” поступово перетворився на великий машинобудівний завод. Асортимент заводу теж змінився. У 1930-1940 роках було опановано виробництво бурякокопачів, зерноочисників та тракторних молотарок. Ці машини були призначені для механізації сільського господарства, що значно підвищило ефективність аграрного виробництва. Техніку постачали до Полтавської, Вінницької та Дніпропетровської областей. Завод стрімко розвивався. До 1935 року його штат налічував майже 9 тисяч осіб. З невеликого ремісничого цеху “Серп та Молот” перетворився на потужне промислове підприємство. Завод став одним із найбільших постачальників сільськогосподарської техніки для Південних та Східних регіонів України.
Друга світова війна та післявоєнне відновлення
Після початку Другої світової війни завод “Серп та Молот” отримав наказ готуватися до евакуації. Виробництво згортали у термінові терміни, одночасно демонтували обладнання, завантажували його до ешелонів та вивозили до Саратова. Частину обладнання вдалося вивезти, частину – ні. Те, що залишилося, було або знищено, або згодом використовувалося німецькими військами. Під час окупації Харкова на території заводу були розташовані склади та ремонтні майстерні фашистів. Деяку техніку окупаційна влада спробувала використати, але повноцінного виробництва організувати не змогла.
У серпні 1943 року, коли було звільнено Харків, завод “Серп та Молот” перебував у жалюгідному стані: значна частина корпусів була зруйнована під час бойових дій, обладнання евакуйоване або втрачене, а інженерні мережі виведені з ладу.
Відновлення заводу було розпочато одразу, а у 1944 році завод відновив свою роботу. Спочатку обмежено, з найпростішими операціями, але до кінця року тут знову виробляли продукцію для потреб народного господарства.
Післявоєнний розвиток
У повоєнні роки “Серп та Молот” працював на повну потужність. Завод став одним із ключових виробників обладнання для тваринницьких та птахівничих господарств, а також техніки для підприємств молочної та м’ясної промисловості.
Крім того, тут випускали запчастини до різних типів сільськогосподарської техніки, які постачали до усіх регіонів Радянському Союзу.
Розвиток у 1970-1980 роки
У 1970-1980 роках завод “Серп та Молот” активно розвивався. На підприємстві працювало власне конструкторське бюро, впроваджувалися нові технології. Продукцію постачали як на внутрішній ринок, так й за кордон – у країни Східної Європи та Близького Сходу. У цей період на заводі працювали тисячі людей, а його виробничі корпуси займали велику територію.
“Серп та Молот” у 1990-2000 роки
Після розпаду Радянського Союзу завод опинився у важкому становищі. Різке скорочення обсягів виробництва, зниження попиту, труднощі з управлінням та перехід до ринкової економіки призвели до масових звільнень. Розпочалася приватизація, підприємство кілька разів змінило назву та форму власності. Але повернутися до колишнього рівня виробництва не вдалося. До початку 2000 років завод фактично припинив роботу. Частину будівель було здано в оренду під склади або дрібні виробництва, на місці деяких колишніх цехів було розпочато житлову забудову.
Від заводу “Серп та Молот” залишилася лише пам’ять. Пам’ять про підприємство, яке відіграло важливу роль не тільки у розвитку сільськогосподарського машинобудування країни, а й у житті кількох поколінь харків’ян.
Список використаних джерел інформації: