Харківська ТЕЦ-5 – найбільша теплоелектроцентраль міста та одна з найбільших в Україні. Вона забезпечує теплом та електрикою значну частину Харкова та передмість. Історія станції пов’язана з розвитком енергетики регіону у XX столітті та модернізацією енергетичного сектору у XXI столітті. Далі на kharkiv.name.
Передумови будівництва
Ініціатива створення нової ТЕЦ у Харкові виникла у зв’язку зі швидким зростанням потреб міста та регіону в електро- і теплоенергії. Наприкінці 1960-х років Харків, як один із найбільших промислових та наукових центрів Радянського Союзу, зіткнувся з дефіцитом електричної та теплової енергії. Швидке зростання міського населення, активний розвиток машинобудування, приладобудування та оборонних підприємств вимагали створення нового потужного джерела енергопостачання. Наприкінці 1960-х – початку 1970-х років стало очевидно, що наявні потужності тепло- та електропостачання не можуть впоратися з навантаженням, тоді Рада Міністрів СРСР і Рада Міністрів УРСР ухвалили рішення про будівництво нової теплоелектростанції поблизу Харкова. Будівництво станції було частиною загальнодержавної програми зміцнення енергетичної бази для промислового виробництва, транспорту та житлового сектору.
Проєктування нової ТЕЦ
Майданчик під будівництво було обрано поблизу селища Подвірки на болотистій та малопродуктивній території неподалік від міської межі. Це місце було обрано як зручне для руху транспорту, підведення палива та розміщення градирень та димових труб.
Розроблення технічного проєкту станції було доручено харківському відділенню інституту “Атомтеплоелектропроєкт” (Харківський інститут “Теплоелектропроєкт”) навесні 1972 року. Під час проєктування враховували сучасні рішення в енергетиці та багаторічний досвід експлуатації ТЕЦ по всьому СРСР. 16 лютого 1973 року голова Ради Міністрів СРСР Олексій Косигін затвердив проєкт технічної документації Харківської ТЕЦ-5. Проєкт передбачав першу чергу станції з електричною потужністю 540 МВт та тепловою потужністю – 1 420 Гкал/год. Програма охоплювала два енергоблоки по 110-120 МВт та один 250-300 МВт, а також чотири водогрійні котли продуктивністю по 180 Гкал/год для теплофікації міста.
Початок будівництва нової ТЕЦ
Підготовчі земляні роботи розпочалися навесні 1974 року. Майданчик мав складний рельєф та болотистий ґрунт, тому потрібні були масштабні роботи з осушення, виїмки та заміни ґрунту. Також було завезено сотні тисяч тонн землі для відсипання та вирівнювання території. Після підготовлення фундаменту почалося поетапне будівництво основних об’єктів станції: підіймали корпуси котельного, турбінного та ремонтного цехів, будували адміністративну будівлю. Також прокладали трубопроводи на естакадах, зводили димові труби (спершу 100 метрів, пізніше 330 метрів) і градирні заввишки 81 метр. Відбувалися роботи з влаштування фундаментів та монтажу котлів та турбін. Водночас почали формувати колектив інженерів, робітників та монтажників.
Проєкт станції передбачав використання двох видів палива: рідкого (мазуту) для перших двох блоків та водогрійної котельні, а також природного газу як основного – для третього енергоблока, потужність якого мала становити до 300 МВт.
Введення в експлуатацію та розвиток
Першу чергу Харківської ТЕЦ-5 було запущено в експлуатацію у грудні 1979 року – тоді було введено перший енергоблок потужністю 120 мегаватів. Наступного року, у грудні 1980 року, до роботи під’єднали другий турбоагрегат тієї ж потужності. Третій блок, найпотужніший на станції – 300 мегаватів, був введений в дію у 1990 році. Разом із ним були змонтовані та введені в експлуатацію водогрійні котли великої продуктивності, що дало змогу значно збільшити тепловіддачу станції.
ТЕЦ-5 від самого початку була спроєктована як комбінована станція: вона виробляє електричну та теплову енергію, що забезпечує високу ефективність використання палива. Теплова енергія використовується для централізованого опалення житлових районів Харкова та промислових підприємств.
Сучасний стан
За час експлуатації станція пройшла кілька етапів модернізації з підвищення надійності роботи устаткування, поліпшення паливної ефективності та зниження шкідливого впливу на навколишнє середовище. У різні роки проводили реконструкцію окремих блоків та агрегатів, оновлювали котло- та турбообладнання, впроваджували сучасні системи автоматичного управління технологічними процесами.
За роки роботи ТЕЦ-5 стикалася з різними економічними труднощами: 6-го липня 2014 року на ТЕЦ-5 було припинено подачу газу через борги перед “Нафтогазом”, а 30-го серпня станція повністю зупинила роботу. 28-го вересня 2016 року після угоди про реструктуризацію боргів подачу газу на станцію було відновлено, і ТЕЦ-5 відновила роботу.
22-го березня 2024 року внаслідок масованої ворожої атаки ТЕЦ-5 зазнала найбільших руйнувань від початку воєнних дій. Але керівництво країни й міста, енергетики та персонал станції докладають максимум зусиль для відновлення об’єкта та стабільного забезпечення міста теплом та енергією.
Список використаних джерел інформації: