У Харкові є безліч різних парків. Парки розваг, звичайні парки для прогулянок, парки присвячені великій особистості і так далі. Якщо намагатися перерахувати всі парки та сквери, які є у місті, то на це може піти не одна година. Якісь із цих парків більш відомі, якісь менше, але в статті піде мова про один із найвідоміших і найкрасивіших харківських парків. Хоча і називають це місце не як парк, все ж таки позиціонується він саме так. Без зайвих слів, мова піде про сад імені Шевченка! Далі на kharkiv.name.
Початок будівництва
Спочатку варто сказати, де розташовується даний парк. Пропустити це місце практично неможливо, бо розташований сад Шевченка в центрі міста, а якщо точніше в Нагірному історичному районі між вулицею Сумською та Клочківською. Знайти його насправді не складно.
Отже, будівництво парку почалося у 1804 році завдяки Василю Назаровичу Каразіну. Ця людина була відомим вченим і засновником не лише цього парку, а й одного з Харківських університетів. На той момент на місці парку знаходився природний дубовий гай. Тоді Харків не був такий величезний, тож це місце вважалося його окраїною. На нижній терасі розташували ботанічний парк, а на верхній терасі парку- ландшафтний. Коли у 1805 році роботи були закінчені, парк урочисто відкрили та назвали його Університетським парком. Зовсім роботи не припинилися і парк згодом забудовували дедалі більше. Так, у 1808 році тут була відкрита астрономічна обсерваторія. Навіть після смерті Василя Каразіна у 1842 році парк не закинули та продовжували з кожним роком покращувати. І 1896 році завдяки місцевій владі у західній частині парку завершують будівництво найстарішого у всій Україні Харківського зоопарку.
Під час революції 1917 парк був частково зруйнований, але це тривало не довго. На початку 30-х років ХХ століття було проведено не просто ремонт, а повну реконструкцію всього парку. Для цих робіт було залучено найкращих фахівців з усієї УРСР. Професором поставили А.І.Колесникова, архітектором виступив В.П. Ширшов, а дендрологом (людина предметом вивчення якої є деревні рослини) К.Д. Кобезський. Від старого парку майже нічого не лишилося. Були створені абсолютно нові алеї, посаджені нові чагарники та дерева і навіть побудували улюблений багатьма харків’янами фонтан. І до всього цього, у 1935 році відкрили пам’ятник великому Тарасу Григоровичу Шевченку. Завдяки цьому пам’ятнику парку і дали звичну для багатьох назву сад Шевченка. І начебто все біля парку стало краще, але на порозі була Друга світова війна…
Парк за часів Другої світової війни
На жаль, як тільки почалася війна, Харків став одним із перших захоплених міст. Тому парк на той час дуже постраждав. Під час окупації було знищено десь 60% усіх довоєнних зелених насаджень. Але чому так сталося? Справа, адже не лише в бомбардуванні та обстрілі міста? Насправді все досить просто. Під час окупації міста, паралельну до Сумської вулиці алею від Палацу піонерів і аж до пам’ятника Шевченка німці перетворили на військове поховання для вищих військових чинів. На той момент це вже був центр міста і питання постає в тому, чому німці обрали саме це місце? Вся справа у звичайних німецьких традиціях. Військові традиції німців говорили про те, що поховання мають влаштовуватися саме біля центру міста. А не було тоді місця краще, ніж сад Шевченка. Тому мало того, що сад постраждав під час бомбардування, так частину кущів і дерев просто викорчували.
Про всіх похованих у саду Шевченка невідомо, але про дві могили знали напевно. Перший похований тут у листопаді 1941 року підірваний у штабі на вулиці Дзержинського, Іллею Стариновим командир 68-піхотної дивізії Георг Браун, а надгробок над його могилою був схожий більше на мавзолей. Друга ж могила з’явилася тут у липні 1943 року, а лежав у ній командир 6-ої танкової дивізії Вальтер фон Хунерсдорф, який був поранений 14 липня під Білгородом під час Курської битви і помер після операції в Харкові 19 липня. Людина була мабуть талановита і шанована в німецьких колах, оскільки на її похороні був присутній сам фельдмаршал фон Манштейн. Про решту похованих нічого невідомо, а можливо їх і не було, правди вже не впізнати.
Німці сподівалися організувати тут як вони називали “пантеон німецької військової слави”. Але, звичайно ж, після звільнення міста в 1943 році, окупаційний цвинтар був повністю знищений.
На честь визволення Харкова 30 серпня 1943 року в саду Шевченка, Микита Хрущов та Іван Конєв провели спільно з усіма харків’янами мітинг на честь визволення Харкова з окупації.
Післявоєнний період
Звичайно ж після закінчення війни розпочалася реконструкція та відновлення саду Шевченка. Знову були запрошені, вже інші, але не менш талановиті архітектори та вчені. Головним архітектором був А.С.Маяк, а головними дендрологами виступили А.Д.Ганаєва та І.Б.Мелікенцев. Більше того, на їхні плечі лягла підготовка парку до 300-річчя міста. Тому в 1955 році в західній частині парку архітектором А.С.Маяком та інженером Ф.І.Савусканом були побудовані каскадні сходи. Цими сходами стікав фонтан, а оглядовий майданчик відкривав просто мальовничий вид на долину річки Лопань. Парк постійно розвивався, наприклад: з’являлися нові зелені насадження, ставили нові лави, а в 1963 році відкрили цілу кіноконцертну залу з назвою “Україна” у стилі модернізму. Цей зал був звичайно не великий, але досить просторий і міг вмістити у собі 1750 глядачів. 1967 року на центральній алеї завершилася робота над фонтаном, архітектором якого виступив Б.Г.Клейн, а в 1977 році фонтан зробили світло-музичним. В 1990 році закінчилося будівництво нової будівлі. У цьому будинку розташувався Харківський державний український академічний театр опери та балету імені Миколи Віталійовича Лисенка. Будівля була збудована у постмодерністському стилі.
Пам’ятники, що знаходяться в парку
У XXI столітті парк особливо не змінився, але в ньому так само процвітає природа. І звичайно ж крім природи тут є пам’ятники, на які варто подивитися. Наприклад, тут знаходиться пам’ятник Василю Каразіну, який розташовується в північній стороні парку, недалеко від центрального входу в сам університет. Він був відкритий ще в 1907 році до століття заснування Харківського університету. Цей пам’ятник раніше знаходився на місці пам’ятника на честь якого назвали цей парк, але зрозуміла справа згодом був перенесений.
Також у 1997 році у саду Шевченка відкрили пам’ятний знак кобзарям, бандуристам та лірникам, репресованим радянською владою. Даний пам’ятник розташований з південного боку неподалік театру опери та балету.
У парку є пам’ятник архангелу Михайлу, відкритий у 2004 році, якраз до святкування 350-річчя міста, є і пам’ятник футбольному м’ячу, поставлений у 2001 році на честь місцевого футбольного клубу “Металіст”, і пам’ятник 50-ї паралелі, і скульптура “Аксакал”, який зображує сплячого козака. І це лише пам’ятники, а якщо ще розглядати фонтани та природу, над якою в парку працювали не один десяток років, то можна в парку загубитися на кілька годин, а можливо й днів. Сад Шевченка – це чудове місце для відпочинку, яке, незважаючи на все пережите і майже повне його знищення, процвітає. Відвідати парк варто всім, хто з якихось причин не зробив цього раніше.