Внаслідок воєнних дій на Харківщині розгорнулася екологічна катастрофа. Забруднення атмосферного повітря і природних водойм, кислотні дощі, лісові пожежі, знищення природно-заповідних об’єктів стають частиною життя не лише людей, а й тварин. Захист природи та її мешканців відходить на другий план, коли одні воюють, інші тікають, а ще інші виживають. На тлі війни ставлення людини до тварин викликає сукупність етично-моральних дилем, де агресія та негуманна поведінка формують ризики для популяції диких і домашніх звірів. Далі на kharkiv.name.
Як дикі тварини Харківщини страждають від війни
Права тварин, визнані у цивілізованих країнах, постійно порушуються. Людина використовує незаймані природні території – місця перебування диких звірів – як плацдарм для воєнних дій. Внаслідок обстрілів та мінування, призначених для знищення одне одного, страждають безневинні жертви людської жорстокості.
Природно-заповідний фонд Харківщини налічує десятки ентомологічних (“Балки”, “Бойнове”, “Василівський”, “Веселе”), орнітологічних (“Бритай”, “Займанський”, “Іванья”, “Куплеватське”) та загальнозоологічних (“Лозівський”, “Лиман”, Бурлуцький”, “Катеринівський”) заказників. Живуть дикі тварини й в зоопарках, найбільшим з яких є Харківський державний зоологічний парк, найстаріший в Україні.
Харківська область охоплює території лісостепової та степової зон, де тваринний світ зумовлений особливостями чергування лісів та степу. Для існування фауни потрібні сталі природні умови, руйнівних наслідків яким завдають воєнні дії. Від них страждають усі види тварин, що мешкають у Харківській області, незалежно від способу життя:
- травоїдні – лось, косуля, олень, заєць-русак;
- всеїдний дикий кабан;
- хижаки – вовк, лисиця, єнотоподібний собака, куниця, горностай, лісовий тхір, ласка;
- гризуни – білка, ховрах, лісова соня, різні види мишей;
- птахи – качка, дика гуска, дятел, лелека, соловей, ворона, вальдшнеп, сорока, коноплянка, перепел;
- риби – короп, карась, линь, лящ, щука.
Через звуки пострілів звірі втрачають координацію і лякаються. Стрес впливає на природний цикл їхнього життя, що негативно позначається на процесі розмноження і міграції (птахів). Та це лише невелика частина тієї шкоди, якої завдає людина.
Міни, пастки й розтяжки стають причинами травмування й гибелі дикої фауни, кількість якої неможливо порахувати в умовах активних бойових дій. Розірвані снаряди й міни стають причинами лісових та степових пожеж, під час яких тварини вмирають прямо у своїх норах та гніздах разом з потомством. Одна з найбільших пожеж сталася у вересні 2024 року. Після чергових обстрілів Ізюмщини зайнявся ліс, а потім і село Студенок, що знаходиться поряд. Згоріло півтори тисячі гектарів лісу. Скільки тварин постраждало – лишається невідомим.
Саме через пожежі та вибухи дикі тварини часто приходять до населених пунктів за порятунком. До прикладу, в Харкові неодноразово бачили лисиць.
Через викид в атмосферу токсинів та важких металів відбувається забруднення ґрунтів і водойм, рослини стають отруйними, а наземні й водні тварини гинуть. Ці процеси відбуваються непомітно, ніби самі собою. Та потім виявляється, що тварини, яких було внесено до Червоної книги, повністю зникають, а тих, яких було настільки багато, що мисливці щороку відстрілювали, стає мало.
Небезпеку становлять в тому числі й продукти хімічної реакції, що виділяються під час вибухів і являють собою так звані кислотні дощі. Вони безпосередньо вражають органи дихання і слизові тканини.
Усі ці загрози несуть агресивні дії людини, але найстрашніше – бачити їхні наслідки на власні очі.
Евакуація – шлях до порятунку тварин (на прикладі “Фельдман Екопарку”)
Коли у 2022 році розпочалося російське вторгнення на півночі Харківщини, під обстріл потрапило улюблене місце відпочинку харків’ян – “Фельдман Екопарк“. На його базі організовано громадську спілку “Центр порятунку диких, екзотичних та домашніх тварин “Добрий дім””. На момент збройного нападу у зоологічному парку знаходилося близько двох тисяч тварин. Усі вони потрапили під обстріли. Частину було вбито, деякі розбіглися, а тих, хто лишився, вдалося евакуювати до більш безпечних місць України та за кордон.
Порятунок тварин у кінострічці Станіслава Капралова
Порятунок тварин з екопарку потрапив у документальну кінострічку режисера Станіслава Капралова “У пошуках Ніки”, яку він почав знімати після втечі власного собаки під час евакуації на Київщині. Пошуки улюбленця привели режисера, який до того не стикався з документалістикою, до висвітлення теми порятунку тварин під час війни. Фільм зображує свідому жорстокість російських окупантів і безпосередній геноцид тварин. Мертві коні, мисливське сафарі загарбників на страусів і спільні могили для вбитих звірів – кадри, від яких холоне кров у жилах.
Капралов зафільмував евакуацію тигрів, левів, леопардів, акцентуючи на волонтерах, які самовіддано рятували тварин, не зважаючи на ризики. Під час фільмування режисер постраждав, його поранило, та він вижив. А от кількох працівників та волонтерів, які приїздили годувати тварин з першого дня вторгнення, було вбито.
Після успішного українського контрнаступу “Фельдман Екопарк” відновив роботу, продовживши допомагати диким і домашнім тваринам Харківщини. Це хоч і невелика, але перемога людяності над кровопролиттям.
Досвід українців показує, що війна – це екологічна катастрофа у дії, і ризики для всього живого – невіддільна її частина.
