Історія створення ТЕЦ і їхній вплив на екологію Харкова

Наявність електрики, тепла і гарячої води – це одна з найважливіших умов нормальної життєдіяльності сучасної людини. Їх виробництвом сьогодні займаються ТЕЦ – теплоелектроцентралі. На відміну від теплових електростанцій, які виробляють тільки електроенергію, ТЕЦ також є джерелом теплової енергії. Вони забезпечують опалення та гаряче водопостачання промислових і житлових об’єктів. Далі на kharkiv.name.

Хроніка розвитку енергетичної системи в 30-40-х роках 20 століття

У хронологічному порядку будівництво перших підприємств, що забезпечують місто Харків електричною енергією, виглядає наступним чином.

1924 рік – будівництво гідроелектростанції в Есхарі, що отримала назву Харківська ГЕС-1.

1926-1930 роки – будівництво в тому ж Есхарі Харківської ГРЕС-2, що в якості палива використовувала вугілля. Вона працювала паралельно з Харківською міською електростанцією, забезпечуючи електроенергією харківських споживачів, в тому числі промислові підприємства.

Незважаючи на ряд модернізаційних заходів, проведених на електростанції ЕСХАР, місту, що розвивалося в плані збільшення промислових підприємств, не вистачало енергетичних потужностей. Розширення заводів «Серп і Молот», електромеханічного, велосипедного, паровозобудівного та інших, а також початок будівництва турбінної установки стали спусковим гачком для будівництва ТЕЦ. План будівництва для неї був затверджений 30 грудня 1930 року. Спочатку вона називалася «Червонозаводська ТЕЦ», а пізніше трансформувалася в Харківську ТЕЦ-3.

Будівництво Краснозаводської ТЕЦ почалося в 1932 році, а 1 серпня 1934 року був підключений перший турбогенератор цієї теплоелектроцентралі. Він працював паралельно з існуючою енергосистемою. Також була побудована ТЕЦ на території Харківського тракторного заводу, що пізніше перетворилася на ТЕЦ-4. Вона була введена в експлуатацію разом із запуском ХТЗ (01 жовтня 1931 року). Ця електростанція також працювала паралельно з існуючою системою, хоча вона підпорядковувалася тракторному заводу.

Реорганізація в 30-х роках – початок розвитку централізованого теплопостачання

ТЭЦ-5 возобновит работу со следующей недели

Починаючи з 1930 по 1933 рік енергосистема, що обслуговує Харків, кілька разів змінювала назву. Це сталося через підключення та відключення Харківської та Донецької енергосистем. У 1930 році відбулося злиття «ХОДЕС» (Харківське об’єднання державних електричних станцій) і «Донбасструм» в єдину організацію – «Сіверодоненерго».

Трохи пізніше її перейменували в «Сіверукренерго», потім у «Донпівничукренерго». У 1933 році «Донпівничукренерго» було розділено на два РЕУ (районні енергетичні управління) – «Донбасенерго» і «Харківенерго». З такою назвою управління проіснувало більше сорока років, поки в 1975 році не було перетворено з управління на виробниче енергетичне об’єднання з однойменною назвою – «Харківенерго».

16 грудня 1932 року була запущена теплофікаційна магістраль по харківським вулицям Кузнечній і Кооперативній, Костюринському провулку, площі Тевелєва (Конституції), Спартаківському провулку, вулицях Університетській і Римарській, саду Шевченка, площі Дзержинського (Свободи), проспекту Правди (Незалежності). Завершальним об’єктом став Будинок Фахівців.

Ця теплофікаційна магістраль стала першою не тільки в Харкові, а й в Україні. Її довжина становила 5,5 км, діаметр – 150-300 міліметрів, а підключене теплове навантаження – 14,0 Гкал/год. Тепло подавалося з ГЕС-1 (Харківська державна електростанція), розташованої на вулиці Ковальській (інша назва Кузнечна).

У 1933 році було створено спеціальне підприємство теплових мереж «Тепломережа», яке увійшло в систему «Донсівукренерго». До 1940 року максимальне теплове навантаження становило вже 226 Гкал/год, а довжина теплових мереж доходила до 42 км.

Війна, повоєнна відбудова і розвиток теплоелектроцентралей

ТЕЦ-3 - Харків

Починаючи з 1941 року, у Харкові була повністю зруйнована ГЕС-1, частково – ГЕС-2, ТЕЦ-3 і 4. Але вже в 1944 році робота третьої і четвертої теплоелектроцентралей була почасти відновлена. До 1949 року всі довоєнні теплові мережі були відновлені і введені в експлуатацію. Загальна потужність електричної і теплової енергії досягла довоєнного рівня. ГЕС-2 виробила 48,25 тис. кВт, ТЕЦ-3 – 53 тис. кВт. Провідна роль з потужністю 55,5 тис. кВт належала ТЕЦ-4.

У 1950 році протяжність міських теплових мереж становила 55 км, а теплове навантаження – 850 Гкал/год. У наступні роки будівництво нових насосних станцій, котелень і автомагістралей, збільшення їх потужностей продовжилося. У 1972 році «Харківенерго» і «Тепломережа» були поєднані в одне виробниче об’єднання «Харківтеплоелектроцентраль» Рівень вироблення теплової енергії досяг до цього часу показника в 5,6 млн Гкал на рік.

Незважаючи на такі серйозні показники, зростаючому мегаполісу вже не вистачало цих енергогенеруючих потужностей. Тому виникла необхідність у будівництві нової теплоелектроцентралі, здатної покрити потреби міста, що постійно розвивалося.

Історія Харківської ТЕЦ-5

Харьковская ТЭЦ-5 — Википедия

Місцем будівництва теплоелектроцентралі, відомої сьогодні як ТЕЦ-5, було обрано передмістя Харкова – село Підворки на березі річки Уди. Технічний проект підприємства був затверджений в лютому 1973 року. А підготовчі роботи до його зведення почалися через рік – у березні 1974 року. Всього передбачалося побудувати три енергоблоки і котельню на гарячій воді. Паливом для перших двох блоків повинен був стати мазут, а для третього – природний газ.

Запуск першого енергоблоку був здійснений через п’ять років – 20 грудня 1979 року. Ця дата вважається днем народження Харківської ТЕЦ-5, яка сьогодні є другою за величиною і потужністю в Україні (після Київської ТЕЦ-5). Другий блок, що відповідав за потужнісю першому, був введений в експлуатацію в жовтні 1980 року. З 1979 по 1987 рік поступово були введені в експлуатацію чотири водогрійних котли.

Третій енергоблок почав працювати у вересні 1990 року. Його місткість в два рази більше перших двох блоків. До речі, третій енергоблок Харківської ТЕЦ-5 став останнім об’єктом такого типу, введеним в Україні. Після 1990-го року минулого століття в нашій країні практично зупинилося будівництво теплових електростанцій.

Сьогодні Харківська ТЕЦ-5 позиціонується як Приватне акціонерне товариство (ПРАТ). Вона задовольняє потреби споживачів в електричній і тепловій енергії жителів не тільки півторамільйонного Харкова, а й області. На частку ТЕЦ-5 припадає близько 30% всієї споживаної тут енергії. В якості палива для основного обладнання використовується газ, а в якості резервного – мазут.

ТЭЦ-3 в Харькове повредили обстрелами » Слово и Дело

У Харкові понад 80% промислових викидів, що забруднюють повітря, припадає на десятку великих виробничих підприємств, серед яких Харківський тракторний завод, Коксохімзавод, ТЕЦ-3 та, звісно, ТЕЦ-5.

Але незважаючи на те, що теплові електростанції відносяться до категорії основних джерел забруднення навколишнього середовища, Харківська ТЕЦ-5, у порівнянні з іншими станціями аналогічного профілю, найменше погіршує стан навколишнього середовища. Усі чотири водогрійні котли теплоелектроцентралі оснащені системою рециркуляції димових газів, пальниками для двох ступенів спалювання палива, а також газоаналізаторами, що контролюють викиди в атмосферу оксидів азоту.

Get in Touch

.,.,.,.,. Copyright © Partial use of materials is allowed in the presence of a hyperlink to us.